Поведінка молоді, що пов'язана з вживанням наркотиків

за матеріалами Українського інституту соціальних досліджень

Вживання наркотичних речовин в Україні стрімко поширюється, що суттєво впливає на епідемічну ВІЛ/СНІД - ситуацію. Найбільш уразливими регіонами є Автономна Республіка Крим, Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Одеська, Миколаївська області, а також великі промислові міста — Київ, Львів, Харків. Випереджаючими темпами до вживання наркотичних речовин залучається молодь.

За статистичними даними майже 90% наркоманів — молоді люди віком до 30 років, з них кожна четверта — жінка. Тенденцію зниження вікової межі наркоманії в Україні підтверджують соціологічні дані.

З-поміж молоді віком 10—22 років є досвід нелегального вживання будь-яких наркотиків — 4,4%, утому числі ін'єкційних — 1%. Більше 40 разів протягом життя вживали наркотики 1% учнів віком 13—14 років, 2% — 15-річних підлітків, 5% — юнаки та дівчата 16—17 років.

Лише 85% учнівської молоді віком 15—17 років зазначили, що вони ніколи не вживали жодної наркотичної речовини.

Найбільш уразливим для залучення до вживання наркотиків є підлітковий вік, тобто 13—15 років. Серед нинішніх 10—14-річних підлітків перший раз спробували в 13—14 років: амфетаміни - 0,9%, марихуану чи гашиш — 1 %; з поміж 15—22-річних уперше такий досвід набули до 15 років — відповідно 0,8 і 6,7%.

Психолого-педагогічними і соціальними чинниками ранньої наркотизації в сучасній Україні є:

• Збільшення «проблемних» сімей, де батьки (один з батьків) або інші родичі зловживають алкоголем чи вживають наркотичні речовини (деякі опитані підлітки засвідчили, що вперше отримали наркотик від одного з батьків, а 7% респондентів віком 16 — 17 років мають старших братів чи сестер, які курять марихуану або гашиш).

• Погіршення психологічного клімату в сім'ях, конфлікти, сварки, непорозуміння внаслідок зростання соціально-економічних негараздів, що передусім позначається на взаєминах батьків і дітей, спричинюють їх емоційну віддаленість один від одного.

• Відсутність чіткої цілеспрямованості у житті молоді, песимістичне ставлення до своїх життєвих перспектив, високий рівень молодіжного безробіття, суттєві фінансові обмеження багатьох молодих людей щодо якісного професійного навчання та здобуття вищої освіти тощо.

Українська частина Європейського опитування учнівської молоді щодо вживання алкоголю та інших наркотичних речовин (ЕЗРАп—1999) здійснена УІСД у 1999 р. В Україні було опитано 10386 респондентів, які презентують учнівську молодь віком 13—17 років. Проект ЕЗРАп ініційований Шведською інформаційною радою з алкоголю і наркотиків (САМ) і підтримується Групою по боротьбі з наркотиками та їх незаконним обігом (Група Помпіду) Ради Європи.

Серед багатьох причин, які штовхають сучасну молодь на вживання наркотиків, зазначимо також бажання підлітка бути «своїм» у колі однолітків, страх, що їх будуть зневажати у групі.

Першим наркотиком, який спробують молоді люди у компанії, за соціологічними даними найчастіше є марихуана або гашиш. З 15—17-річних респондентів уперше спробували: 11% — марихуану і гашиш, 1% — седативні засоби без припису лікаря, а 2% — взагалі не знали, який саме наркотик вони спробували.

Додатковим фактором ризику залучення молоді до наркоманії є широка та налагоджена мережа виробників і продавців наркотичних речовин в Україні. Серед місць, де можна придбати, наприклад, марихуану, гашиш, ЛСД та інші галюциногени, молодь називає дискотеки, бари, помешкання дилера, вулицю, парки і навіть школу.

За даними дослідження 15 % молодих людей віком 15—22 роки і 4% 10—14-річних підлітків стверджували, що за останні 12 місяців на території школи чи на робочому місці або у місцях громадського користування (пошта, магазин, аптека тощо) їм пропонували, продавали чи давали незаконні наркотики.

Стурбованість викликає також неадекватне сприйняття молоддю загрози наркотизації. На думку 5% респондентів віком 10—22 років, вживання марихуани або гашишу час від часу не може зашкодити здоров'ю людини, 11% вважають, що при цьому існує лише невеликий ризик.

Стосовно регулярного вживання марихуани чи гашишу ці показники становлять відповідно 3 і 2%. Більш критично молодь ставиться до ін'єкційної наркоманії. Проте є й такі, котрі не вбачають ніякого ризику або вважають невеликим ризиком для здоров'я випадкове (1, 2 рази) вживання амфетамінів (вінту, солутанута ін).

Частка таких респондентів серед 15 — 22-річних становить 7%. На думку лише 1 % опитаних цього віку, немає суттєвого ризику для здоров'я при регулярному вживанні амфетамінів.

Фактором ризику поширення ВІЛ-інфікування та СНІДу є наявні в молодіжному середовищі випадкові статеві зносини підчас наркотичного сп'яніння, причому здебільшого без використання засобів запобігання.

Хоча під час масових опитувань громадської думки в цьому зазнаються менше 1% респондентів віком 15—17 років, але якісні соціологічні дослідження (фокус-групи, напівструктуровані інтерв'ю з цільовими групами тощо) переконують у тому, що практика таких стосунків з-поміж підлітків і молоді є досить поширеною, що потребує особливої уваги у профілактичній роботі соціальних працівників, педагогів, психологів, медичних працівників.

М.Варбан, ст. науковий співробітник центру соціальних досліджень УІСД, кандидат психологічних наук,
І. Демченко, вчений секретар УІСД, кандидат економічних наук