Запитання батькам про дітей

ЗАПИТАННЯ БАТЬКАМ

- Чи вважаю я мою дитину особистістю, що має право на повагу?

- Чи змушую я мою дитину відчувати себе нерозумною, невмілою або поганою?

- Чи принижую я мою дитину перед іншими (або я поправляю її наодинці, дозволяючи зберегти свою гідність)?

- Чи чемний я зі своєю дитиною?

- Чи чує моя дитина від мене образливі прізвиська, саркастичні зауваження, окрики, причіпки, загрози?

- Має моя дитина можливість висвітлити події, які відбулися, з власної точки зору, або їй доводиться виправдовуватися, коли дорослі мають на увазі найгірше?

- Чи немає у Вас удома традиції «робити з мухи слона»?

- Чи просять дорослі вибачення в дитини, коли вони не праві?

- Чи знає дитина межі дозволеної поведінки, чи відомо їй, які покарання на неї чекають у разі порушення цих меж або правил? Чи виконуються ці покарання?

- Чи має дитина можливість відчути, наскільки вона важлива для Вас? Як Ви ставитеся до того, що вона робить?

- Чи висловлюєте Ви своїм дітям своє захоплення ними і чи говорите Ви їм щодня, що Ви їх любите?

Тема «Батьки, їхні діти і наркотичні речовини» занадто різнобічна і широка, щоб охопити її в одній брошурі. Якщо Ви хочете стати більш освіченим у цій галузі, ми можемо підказати Вам інші можливі джерела інформації. Але сама по собі інформація не вирішує проблем.

Перш ніж використати отриману інформацію, придивіться до вищенаведеного трикутника, що описує взаємовідносини «Батьки—дитина — наркотики». Цей трикутник можна розділити трьома різними лініями. Можна провести лінію між собою, з одного боку, і дитиною та наркотиками, з другого.

Багато які батьки роблять саме так. Вони б'ються зі своїми дітьми в ім'я світлого безнаркотичного майбутнього, лають їх, карають за вживання наркотиків і поступово все більше віддаляються від своїх дітей, а наркотики стають дітям все ближчими і ближчими. У цій боротьбі гинуть і діти, і батьки, лише наркотики виживають.

Можна провести лінію між дитиною з одного боку, і собою і наркотиками — з другого. Саме так роблять батьки, які курять у присутності дітей, пропонують їм випити за сімейним столом, заспокоюють або стимулюють їх усякими таблетками.

Батьки — це дорослі люди, вони мають право вживати будь-які речовини, оскільки самі відповідають за наслідки. Але такі батьки позбавляють своїх дітей права на життя, вільне від наркотичних речовин. Але є батьки, які поважають у своїх дітях особистість і всіляко сприяють її розвитку. Вони відкриті в спілкуванні зі своїми дітьми.

Якщо виникають якісь проблеми, то в цих родинах їх вирішують разом так, щоб було добре і дітям, і батькам. Такі сім'ї відкидають наркотики не через страх перед ними, а тому що вони не потрібні їм для того, щоб радіти життю. І тоді батьки і діти об'єднуються, щоб відділити від себе наркотики впевненою межею. А де проходить межа такого трикутника у Вашій сім'ї?