Розтане сніг — і зацвіте бузок,
І не співати соловей не може,
Хоч скрізь руїни, де не ступиш крок,
Хоч ще шаліють полчища ворожі.
Ще трупний сморід, дим пороховий
Над краєм виснуть, ще живі тривоги.
Та вогник ми засвітимо живий,
Посієм жито, прокладем дороги.
Здивується і сонце золоте,
Що плуг у полі, де гули гармати,
Зима минула, знов бузок цвіте,
І соловей не може не співати.
Саломея Неріс, 1944 рік
