«Найщасливіший день в моєму житті настав…я тримаю в руках своє щастя - мою донечку, моє янголятко!» з такими словами та зі сльозами на очах прощалася жінка з працівниками служби у справах дітей після оформлення акту передачі їй дитини, яка певний час мала статус позбавленої батьківського піклування.
Більше року материнське серце чекало зустрічі з малечею, яку народила жінка у місцях позбавлення волі. До її повернення долею дитини опікувалася рідна тітка. Коли, нарешті, прийшов день звільнення матір ні на мить не сумнівалася у своїх силах, стрімголов приїхала, і одразу ж звернулася до служби у справах дітей із заявою про повернення дитини. Громадянка не маючи власного житла орендувала житловий будинок, який знаходився у напівзруйнованому стані, адже всі житлові кімнати потребували капітального ремонту. Приклавши титанічні зусилля жінка за 10 днів навела порядок у приміщенні, поновила електропостачання, провела малярні роботи стін та стелі, поклеїла шпалери, постелила килими, кімнати облаштувала необхідними меблями, створила для донечки окремий куточок.
«Сил додало й рішення районної комісії з питань захисту прав дитини. – ділиться з нами своїми переживаннями жінка, - Йшла на засідання, тремтіли й ноги й руки. Слово надали – ком у горлі… Навіть не сподівалася, що після всього, що накоїла у своєму житті, люди мені повірять, нададуть ще один шанс… Сором за минуле життя живе всередині мене, від нього нікуди не подінешся…. Тепер тільки жити по-новому, створювати свій позитивний образ, напрацьовувати повагу людей, виправдовувати їх довіру….»
16 квітня 2014 року сімя обєдналася. Маємо надію, що «зеленого змія», який привів жінку за грати, вона подолала раз та назавжди. А найголовнішим у її житті тепер є і буде – донечка.