Історія Мілуватської школи

Історія освіти села Мілуватка може налічувати близько трьох століть. Адже перша документальна згадка про нього датується 1704 роком «На реке Красной у Мелового брода построено село Красное, в нем жителей Изюмского полку казаков 241 двор…».

Перші поселенці одразу збудували церкву на честь Іоанна Предтечі, при якій з часом було організовано церковно-приходську школу. Про схильність українського народу до навчання яскраво свідчить кількість шкіл у XVIII столітті. Та найпоширенішими вони були на Гетьманщині та Слобожанщині. За неповним переписом 1732 року у чотирьох полках Слобідської України було більше 124 шкіл. У Харківському полку було 20 шкіл, Охтирському – 25, Ізюмському – 33, Сумському – 47. Розташовані вони більше всього в козачих слободах, полкових та сотенних містечках.

Нажаль, не збереглось ніяких документальних свідчень про цей період освіти в нашому селі, але за історичними джерелами можна відновити певну картину освітнього процесу в той час. Учителювали в таких школах диякони, які викладали церковно-слов’янську та російську грамоти, але всі науки мали викладатись українською мовою зрозумілою для місцевих жителів. Учнями були як малі діти, так і дорослі. Писали частіше крейдою на чорних дощечках, рідше чорнилами на папері. Коли учень закінчував школу, то мав принести горщик здобної каші, покритий хусткою. Диякон брав собі хустку, школярі з’їдали кашу, а горщик розбивали на дворі у дрібні черепки. Батько такого школяра пригощав диякона.

Звичайно, що ті школи не можна порівняти з теперішніми. Вчили там довго по складах, а навчалися небагато чому. Окрім того, траплялося, що й сікли учнів, особливо по суботах, бо думали, що різка може виправити дитину.

Найдавніші документальні згадки про існування школи в нашому селі сягають 1910-1913 років. У цей час з нагоди 300-річчя династії Романових було збудоване приміщення двокласного училища (так звана Красна школа). Зі старих дубових плах розібраного храму було збудовано ще два шкільних приміщення в різних куточках села. Припускається, що це була школа, в якій зараз знаходиться шкільна майстерня (Біла школа), та так звана Бондарева школа (приміщення збереглося).

У 1930-1932 рр. було збудовано школу-семирічку (Стара школа). Відомо, що першим директором цієї школи був Розовський Василь Іванович, потім Безгубенко, а після нього Близньо Василь Васильович.

Під час Великої Вітчизняної війни взимку 1943 року у приміщенні школи семирічної школи було розміщено прифронтовий госпіталь № 751, його начальником був Теймуров Георгій Іванович. Молодший медперсонал набирався з місцевих жителів, колишніх учнів та вчителів. Близько 1,5 тисячі поранених пройшло через цей госпіталь. Ті, хто помирали від ран, були поховані в братській могилі на сільському кладовищі, де в 1975 році було встановлено пам’ятник «Скорботна медсестра».

Зі слів жителів села відомо, що в 50-60 рр. ХХ ст. в селі діяло 6 шкіл: 4 початкових (Біла, Бондарева, Лебедева та Зарічанівська), 1 восьмирічна (Красна) та 1 десятирічна (Стара). Середня наповнюваність класів була приблизно 27 учнів, кількість паралельних класів доходила до трьох.

За період з 1954 по 2012 рік середню школу в селі за архівними даними закінчило близько 2 тисяч учнів:

1954 р. – 47 учнів,
1955 р. – 34 учня,
1956 р. – 30 учнів,
1957 р. – 33 учня, з них срібні медалісти – Гриценко А.М., Ляскевич Л.І.,
1958 р. – 48 учнів,
1959 р. – 47 учнів,
1960 р. – 16 учнів,
1961 р. – 20 учнів,
1962 р. – 24 учня,
1963 р. – 28 учнів,
1964 р. – 20 учнів,
1965 р. – 14 учнів,
1966 р. – 63 учня, з них золоті медалісти – Ляскевич З.І., Кравченко М.Д., Вишневський Ф.Ф., срібні медалісти – Соловей Л.П., Наталуха Л.Я., Василенко І.Д.,
1967 р. – 49 учнів,
1968 р. – 50 учнів, з них золоті медалісти – Столбовий В.І., срібні медалісти – Рубан З.М.,
1969 р. – 82 учня,
1970 р. – 57 учнів, з них золоті медалісти – Білоус З.Я.,
1971 р. – 69 учнів,
1972 р. – 53 учня, з них золоті медалісти – Кальницька Л.О.,
1973 р. – 41 учень, з них золоті медалісти – Старікова Т.М.,
1974 р. – 41 учень,
1975 р. – 45 учнів,
1976 р. – 44 учнів,
1977 р. – 46 учнів, з них золоті медалісти – Карайкоза І.А.,
1978 р. – 46 учнів,
1979 р. – 49 учнів,
1980 р. – 40 учнів,
1981 р. – 39 учнів, з них золоті медалісти – Карайкоза В.А.,
1982 р. – 40 учнів, з них золоті медалісти – Білоус З.В.,
1983 р. – 41 учень, з них золоті медалісти - Дарниченко Ірина Миколаївна.
1984 р. – 21 учень, з них золоті медалісти – Сивер В.М.,
1985 р. – 25 учнів,
1986 р. – 19 учнів,
1987 р. – 19 учнів,
1988 р. – 20 учнів,
1989 р. – 22 учня, з них золоті медалісти – Супрун О.Ю., Кравченко О.М., срібні медалісти – Любар С.П.,
1990 р. – 27 учнів,
1991 р. – 31 учень, з них срібні медалісти – Шевцова Н.М.,
1992 р. – 30 учнів, з них золоті медалісти – Шевцова Т.М., Бондаренко В.А.,
1993 р. – 20 учнів, з них золоті медалісти – Бондаренко Р.А.,
1994 р. – 22 учня,
1995 р. – 18 учнів,
1996 р. – 18 учнів,
1997 р. – 10 учнів,
1998 р. – 17 учнів,
1999 р. – 21 учень,
2000 р. – 36 учнів, з них золоті медалісти – Харченко А.Ю., Кравчук І.В., Турчанікова М.В., Чмихало О.С.
2001 р. – 19 учнів,
2002 р. – 42 учнів, з них золоті медалісти – Байбара І.О., Кривша О.С., Селіхова М.Ю., Турчанікова К.В.,
2003 р. – 23 учня,
2004 р. – 22 учнів, з них золоті медалісти – Пущинський В.В., Турчанікова Т.В., Турчанікова О.В.,
2005 р. – 19 учнів,
2006 р. – 18 учнів, з них срібні медалісти – Гайдедей О.М.,
2007 р. – 11 учнів,
2008 р. – 34 учня, з них золоті медалісти – Жувака С.О.,
2009 р. – 12 учнів,
2010 р. – 31 учнів,
2011 р. – 11 учнів,
2012 р. – 27 учнів.

З часом кількість жителів села зменшувалася, закривалися початкові школи.

10 лютого 1983 року розпочалося будівництво нової школи, про яку мріяло не одне покоління мілуватських учнів. Директором на той час був Карайкоза Анатолій Іванович. Коштами допомагали шефи – колгосп «Прогрес», який очолював Павленко В.М. Зводив школу Міжколгоспбуд, яким керував Кривошея В.О. Велося будівництво школи методом народної толоки. Всі жителі села від найменшого до найстаршого взялися до справи. А для учнів села це був найкращий урок життя – самим збудувати школу і навчатися в ній. Красуня-школа росла як з води. Через 6 місяців і 20 днів від початку будівництва 1 вересня 1983 року школа відчинила свої двері. На урочистій лінійці секретар райкому партії Забурдаєв І.І. та голова Міжколгоспбуду Кривошея В.О. перерізали стрічку і вручили символічний ключ від новобудови директору школи Карайкозі А.І.

З вересня 1983 року всі школи села були закриті, а всі учні навчалися в одній новій школі.

Та будівництво ще не було завершено, бо з’явилася оранжерея, в якій учні доглядали за квітами, поруч обладнали теплицю, де вирощували розсаду та овочі для шкільної їдальні. Згодом, переобладнано старе приміщення для шкільної майстерні, яка була визнана кращою в районі. Досягнення високого рівня нагороди було заслугою вчителя праці та малювання Зайцева Юрія Михайловича. Саме завдяки його творчим зусиллям було оформлено приміщення нової школи.

Було розпочато будівництво дитячого майданчика з обладнаними павільйонами для відпочинку дітей. Для занять спортом розмічено і обладнано спортивний майданчик зі смугою перешкод і знаряддями для занять різними видами спорту. Окремо створено баскетбольний майданчик та розмічено плац для занять військовою підготовкою.

Архівні документи свідчать, що директором середньої школи до 1955 року була Бессонова Марія Федорівна.

З 1955 по 1971рр. директором Меловатської середньої школи працював Зайцев Михайло Абрамович. В пам’яті учнів він назавжди залишився досвідченим і вимогливим педагогом. Викладаючи історію, виховував в учнів чесність, відвертість, справедливість. Михайло Абрамович учасник ВВВ, разом з дружиною Ольгою Прокопівною, теж учителькою, виховали двох прекрасних синів. Один з них Юрій Михайлович Зайцев.

З 1971 по 1976 рр. середньою школою керував Криль Андрій Омелянович, географ – за покликанням, патріот рідної землі – за душею, він широко в своїй роботі з дітьми використовував краєзнавчий матеріал, формував поняття «мала батьківщина», вивчаючи живі сторінки історії рідного села. Саме під його керівництвом в місцевому будинку культури було відкрито куточок історії села, який став основою до відкриття музею села.

1976 – 1999 роки – роки керівництва Карайкози Анатолія Івановича, Заслуженого вчителя України, відмінника освіти.

З 1999 – 2008 рр. директором школи була Медведєва Надія Василівна.

З 2008 року по сьогоднішній час школою керує Білоцерківська Ірина Василівна.

Розуміння того, що зміни довкола потребують певних змін і в школі, спонукають директора і його колектив наполегливо працювати в напрямку оновлення і модернізації школи і навчально-виховного процесу в ній. За цей час відбулися значні зміни в плані матеріально–технічного оснащення школи. У зв’язку з оптимізацією в 2010 році учні початкових класів були переведені зі старого приміщення в нове. У кожному класі здійснено капітальні ремонти із застосуванням євро технологій. Переобладнано центральний вхід до школи, облицьовано східці, зроблено навіс. У рамках участі в проекті ПРООН «Місцевий розвиток орієнтований на громаду – II» у школі було замінено всі вікна та четверо дверей на сучасні металопластикові,енергозберігаючі. Вартість проекту 273 267грн., з яких кошти ПРООН -79 000 грн., обласної та районної рад – 102000 грн., решта-кошти громади,сільської ради,спонсорів. Здійснено капітальний ремонт обідньої зали за рахунок спонсорських коштів, закуплено нові стільці. У 2010 році школа отримала мультимедійну установку,у 2012 році – плазменний телевізор.

Особливі слова шани слід сказати про керівників Мілуватської восьмирічної школи. Зокрема про Кравченко Віру Андріївну,яка була директором цієї школи з 1965 по1980 рр. Вона дуже багато уваги в своїй роботі приділяла формуванню національної свідомості школярів,любові до рідної землі,народу, оволодінню українською мовою,культурою, традиціями,звичаями рідного народу та надбаннями світової культури. Віра Андріївна завжди була в пошуках нових засобів і шляхів навчання та виховання учнів.

На високому рівні в навчальному закладі було поставлене патріотичне виховання,так у школі була створена одна з найкращих в районі кімната бойової слави. Школярі разом з педагогами відшукали рідних тих,що поховані в братській могилі у центрі села. А в 1975 році запросили їх в село на святкування 30-річчя Перемоги.

Педагог будувала свою роботу так, щоб вихованці отримали не лише глибокі знання,а й стали всебічно розвиненими особистостями.

Останнім директором восьмирічної школи з 1980 по 1983рр. (рік злиття восьмирічної школи ) був Клочко Іван Миколайович-учитель математики, інтелігентний педагог з глибоким і цікавим внутрішнім світом,високий інтелектуальний рівень,енциклопедичність знань.

На сьогодні Іван Миколайович майже 30 років є директором однієї зі шкіл м.Сіверодонецька.