В нашому місті цього року зареєстровано громадську організацію "Український історичний клуб м. Сватове". Як каже голова організації Дзюба Є.С., мета її діяльності — заповнити «білі плями» нашої історії чесною і правдивою інформацією.
20 червня, у суботу, відбулося чергове засідання членів, прихильників організації та запрошених на зустріч мілуватчан. Робота історичного клубу розпочалася в Сватівській районній бібліотеці ім. Т. Полякова. Цього дня її працівникам за сумлінну і творчу працю було вручено приз від Луганської обласної організації ВО "Просвіта" ім. Т. Г. Шевченка.
Зустріч з мешканцями Мілуватки мала відбутися в школі. Дорогою ми дуже хвилювалися — літній день рік годує, на селі сила силенна роботи, чи зберуться люди і чи прийдуть родичі Миколи Мащенка? Але чиста, привітна, затишна, завжди готова відкрити двері і навчати, школа зустріла радо, хоча директор не приховувала, що навчається тепер тут близько двох сотень учнів, а вчили раніше 300, а колись було і 500 учнів. На другому поверсі в просторому, повністю заповненому мілуватчанами класі, ми продовжили засідання історичного клубу після короткого знайомства. Голова громадської організації при цьому поклав свої папери на стіл, дістав з кишені предмет, скоріше схожий на дитячу іграшку, бо був добре художньо оздоблений. Але то була запальничка. Мені було дивно від самого факту наявності запальнички на нашому столі, адже ніхто з членів історичного клубу не палив.
Предмет трохи відволікав увагу, та тема доповіді була дуже цікавою для присутніх, серед яких були й родичі М.П. Мащенка: двоюрідний брат по матері - Рибалко Микола Петрович, двоюрідні сестри - Гайворонська Ніна Григоріївна та Позирай Клавдія Григоріївна. Родич і земляк присутніх зажив світової слави ще за свого життя, як знаменитий режисер-постановник багатьох відомих фільмів, генеральний директор і художній керівник Національної кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка в м. Києві та автор літературних видань. Село Мілуватка — його колиска, тут він провів дитячі й юнацькі роки, навчався в школі, пройшов перші трудові й життєві "університети". З семи років, як і всі сільські діти, пас корів, в дванадцять років втратив батька, який загинув на фронті, пережив роки воєнного лихоліття.
Як водилося в козацьких селах, кожен мав крім офіційного прізвища ще й прізвисько. Рід Мащенків звали "Ростовськими", бо їх предок в Ростові, який в давнину був центром Ростово-Суздальської землі, розмальовував християнські храми. Та робота вимагала не аби якого вміння, мало хто в тому знався. То й не дивно, що Олег Рибалко — двоюрідний онук Миколи Мащенка, відомий своїми художніми творами на металі. Він готує альбом, художні образи якого присвячені життю та творчості знаменитого кіномитця.
Спогади про Миколу Мащенка — живі і житимуть довго. Мілуватчани згадували, як він обожнював свою матір —Тетяну Кирилівну, їй він присвятив свою першу видану книжку "Зоря для матері". Тетяна Кирилівна працювала в колгоспі свинаркою. Працювала від зорі до зорі і була при тому щирою та талановитою в ставленні до дітей і у спілкуванні з людьми. Вона виховувала трьох власних дітей і семеро тих, що втратили родину. Ці спогади живі й трепетні серед людей і до цього часу. Чи будемо ми, сучасники подій на Майдані і війни на Сході України, такими ж талановито щирими і турботливими до долі дітей тих, хто героїчно загинув під час цієї запеклої боротьби?
Микола Павлович щоразу при нагоді, з затамованим подихом згадував свою першу вчительку Марію Костянтинівну, вчителів школи, особливо української та російської літератури, які відкрили для нього світ мистецтва слова і образу.
Цікавість до життя села, школи, земляків була невичерпною. Він створив документальні короткометражні фільми про своє рідне село і його жителів з такою ж талановитістю, як і повнометражні художні стрічки.
Л.В. Білоцерківська, член і одна із засновників громадської організації "Український історичний клуб м. Сватове"