Підприємства нашого міста. Новини Голос Громади

Запрошуємо до діалогу.

Шановні читачі, щиро прошу вибачення за ті неточності і помилки, які трапилися в тексті мого допису, як з технічних причин, так і з мого недогляду. Тому пропоную уточнення: в газеті «Голос громади» за 24. 02. 2017 р. мова йшла про олійно-екстракційний завод, який є потужним підприємством з переробки олійних сільгоспкультур. На ньому використовується технологія, якої в колишньому СРСР до Другої світової війни не було. До того часу пресовим способом отримували олію і шрот з її достатньо високим вмістом, а Німеччина жваво закупляла такий шрот у держави соціалізму і з допомогою технології екстрагування отримувала технічну олію. Це давало їм змогу не виснажувати свою землю соняшником і мати достатньо олії для промисловості. До нас така технологія потрапила внаслідок репарацій з боку країни-агресора в Другій світовій – Німеччини. Такі підприємства в СРСР рахувалися за конкретними номерами. Одне з них і досі працює в нашому місті. Його обриси - візитка, а податки – бюджетоутворюючі кошти міста.

А також, можливо, помилково вказаний ініціал колишнього голови колгоспу в с. Райгородці – Гонти. Як відомо, він – Борис Йосипович був.

Щиро прошу вибачення і запрошую до діалогу всіх, хто памятає нашу минувшину, таку нещодавню і, водночас, в чомусь забуту, але для нас з Вами однаково дорогу.

Шановні читачі, в короткому газетному дописі важко передати всі складнощі виробництва сільського господарства. Галузь складна тим, що вкладені капітали швидко не вилучаються, закономірність середнього прибутку на вкладені гроші в галузі не діє, продукція повинна реалізовуватися не за вартістю її виробництва, а за ціною при найгірших умовах виробництва. Як казали ще наші предки, «важка то справа - робити хліб». Дійсно, це ж не ігорний бізнес!

Галузь трималася на дотаціях держави, як і в усьому світі. Особливістю була тотальна монополія держави у всіх галузях економіки і життя суспільства. Характерними були «укрупнення» господарств, внаслідок яких поступово з мапи району зникали одне за одним невеликі села – люди переїжджали слідом за школою, медичним пунктом, поштовим відділенням. Гігантоманію, наслідком якої було зменшення сільського населення і збільшення міського, можна було б віднести до процесів глобалізації, якби не загальний напрямок тогочасного господарювання. Чи маєте Ви уяву про такі назви сіл: Варварівка, Катеринівка, Тушкантове, Михайлівка, Солдатівка? Продовжувати можна довго, а зникли вони ще за радянських часів. Й сьогодні цей процес продовжується, бо в державі немає програми підтримки малих агроформувань, тримаються на поверхні лише великі холдинги. Неначе ніхто не знає, що основою, фундаментом великого товарного виробництва є саме велика кількість дрібних виробників, у середовищі яких і відбуваються основні процеси конкуренції. Це конкурентне середовище у нас постійно руйнується, не дивлячись на те, що саме тут велика кількість робочих місць і податків.

Все успадковане незалежною Україною від радянської держави, ніде не зникло. А, навпаки, продовжує повсякчас нагадувати про себе. В тому числі і селами, які залишили люди в наш складний час. Ново-Павлове, Ново-Преображенне – це села, де залишилося кілька садиб і навколо яких велика кількість зруйнованих будівель. Це далеко не всі приклади занепаду села. У 80-ті роки минулого століття викладач філії СПТУ-114 Макаренко Л.М. говорив: «Земля – наша годувальниця, вона своє ще візьме і до себе притягне». Тоді з сіл все більше людей їхали працювати в місто, бо там 8 годин віддав виробництву і можеш відпочивати – читати газету або дрімати, лежачи на дивані, грати в карти, «забивати козла» (як називали гру в доміно), напиватися горілки, пива чи самогону. Люд, здебільшого розріджений морально, посунув у місто, забувши, що всі багатства світу створюються і здобуваються працею робітника землі…

Однією з важливих галузей господарства Сватівщини була будівельна. Саме тут знаходився найбільший в Луганській області – «Міжколгоспбуд», який побудував районну лікарню. В Нижній Дуванці існувала дільниця цього підприємства.

Пересувна механізована колона №150 тресту Старобільськсільбуд будувала ферми для тваринництва. Також її робітниками були побудовані школи в селах Кругле, Петрівка. Гуртожиток цієї організації знаходився в будівлі, де тепер розташований районний суд. Коли запитують – навіщо тоді будувалися такі великі школи на селі? Старожили згадують про те, що на випадок війни там повинні були бути госпіталі. Скажете, а навіщо госпіталі?

Так тоді вся ідеологія будувалася на залякуванні зовнішньою загрозою і агресією з боку капіталістичних держав, які тільки й мріяли знищити тодішній СРСР. Але так і не напали до сьогоднішнього дня…

Пересувна механізована колона №5 була єдиною на півночі області, яка опікувалася будівництвом мереж водопостачання та електропостачання. ПМК №231 тресту Луганськводбуд будувала меліоративні систем для штучного зрошення на полях, а також ставки. Існувала також ПМК, яка будувала дороги до ферм.

Для будівництва в нашому краї завжди потрібні були відповідні матеріали і сьогодні на північних від м. Сватове схилах круч поблизу річки Красної можна побачити руїни колишнього цегельного заводу, і було таке ж виробництво на території психлікарні в сел. Сосновий. Для будівництва також використовувався шлакоблок, а цех по його виготовленню розташовувався на державній торгівельній базі будівельних матеріалів, що знаходилася по вул. Садовій. Там же була і пилорама. Також пилорама була і в радгоспі «Дружба».

Житловоексплуатаційні контори опікувалися ремонтом житлового фонду, усуненням аварійних пошкоджень мереж та обслуговуванням житлового фонду. Зрозуміло, що після приватизації квартир багатоповерхівок, сьогодні створюються зовсім інші формування – ТСББ.

Сьогодні в місті є комунальні підприємства – «Сватове-благоустрій», «Сватівський водоканал» та «Сватове-тепло». В місті централізовано вивозиться сміття, доглядається центральний міський парк, очищуються вулиці від снігу взимку, завозиться пісок у місця загального користування, влітку коситься трава і виконується ще чимало робіт по благоустрою міста.

Прикладами залучення жителів міста до облаштування міського простору, де мешкають сватівчани, можна назвати не тільки висаджені на прибудинкових територіях квіти, а і створення художньо оформлених місць відпочинку біля будівель городян і впорядковані за допомоги депутатів міськради дитячі майданчики, майстерно оформлений мешканцем міста колодязь – джерело на вулиці 8-го Березня, де можна набрати чудової води, що увібрала в себе цілющу силу нашого краю.

Треба відверто відзначити, що багато чого в 60-80-ті роки минулого століття людьми не цінувалося, але люди старшого покоління, які пережили голодомори, репресії, війну, одностайно говорили про те, що ніколи не сподівалися, навіть, наїстися досита хліба…

На фото: Райсільгосптехніка

Любов Білоцерківська – член громадської організації «Український історичний клуб м. Сватове»

Порекомендовать эту статью своим друзьям:

Підприємства нашого міста

Підприємства нашого міста фото:

Опрелюднення проектів рішень

Які проблеми сьогодні вирішуємо і що плануємо зробити

Новини кримінальні

Захистили проектів на 22,5 мільйони гривень

Минулого тижня до нас завітали Литовці!