У продовження пенсійної теми хочемо повідомити читачів, що проект КМУ про реформування Пенсійного фонду України сьогодні (тобто 14 грудня) вже має бути підписаний. І в цьому проекті чітко вказано, що Сватівське управління ПФУ буде структурним підрозділом Білокуракінського управління. Такими темпами за бездіяльності районної влади скоро місто Сватове перетвориться на селище міського типу. Таке враження, що Сватівська районна влада разом із депутатом ВРУ вирішили просто знищити Сватівський район – один із найпотужніших у Луганській області.
Чому так відбувається? Як нам стало відомо із неофіційних джерел, проект рішення про реорганізацію ПФУ був складений ще у грудні 2015 року та оприлюднений для обговорення і внесення пропозицій. Цілий рік ні керівництво ПФУ у Сватівському районі в особі В.М. Гуленка, ні керівництво Сватівської райдержадміністрації та районної ради, ні народний обранець В.С. Курило цим питання не переймалися або свідомо замовчували. В той же час (і про це не міг не знати народний депутат) вже на початку 2016 року це питання в повну силу лобіювали його земляки – Білокуракінські чиновники. Вони “не вилазили” з обласного управління Пенсійного фонду, аби добитися позитивного для себе вирішення питання. З таким напором не здивуюсь, якщо невдовзі смт. Білокуракіне стане містом, ще й обласного значення.
А що сватівські керманичі? Чому начальник управління Сватівського ПФУ не бив на сполох? За такі промахи в керуванні потрібно судити, адже фактично через його бездіяльність ліквідовується установа. Чому голова Сватівської райдержадміністрації Д.Х. Мухтаров заспокоює всіх і наголошує, що нічого страшного не відбудеться, пенсіонери як обслуговувалися у Сватовому, так і надалі будуть обслуговуватися. Напрошується висновок: чи то Дмитро Хайдарович не вникає в специфіку роботи цієї установи, чи то йому байдуже все, що відбувається в нашому районі. Як то кажуть, декларуємо одні наміри, а робимо навпаки.
Так от. Чому так важливо, щоб управління Пенсійного фонду залишалося у Сватовому?
По-перше, після реформування штат Сватівського пенсійного фонду буде скорочено майже удвічі. Загалом без роботи залишаться близько 20 осіб. Але для районного керівництва може це й невеликі втрати. А як для людей? Адже у кожного з них є сімї, діти. Згадаємо про реформування 7-ї дистанції колії, залізничної поліклініки — тоді районне керівництво теж казало, що нічого страшного, а от люди, які залишилися без роботи, були іншої думки.
По-друге, не треба себе тішити надією, що для пенсіонерів нічого не зміниться. Зміниться, ще й як зміниться. У Сватовому спеціалісти будуть тільки приймати документи, а всі розрахунки робитимуться в Білокуракіному. І якщо виникнуть спірні питання (а вони є майже у кожного другого клієнта), то на місцевому рівні вони не вирішуватимуться, адже керівництво буде “сидіти” в селищі Білокуракіне, куди навіть ні залізничного, ні автобусного сполучення немає. Так що – сватівчани відродять місцеву галузь приватних перевізників, адже на обліку у Сватовому стоїть майже 14 тисяч пенсіонерів, проти 4 тисяч у Білокуракіному.
Також не будемо забувати, що слідком за пенсійним фондом «на дно» піде Центр поштового звязку. Адже після реформування головні кошти для пенсійних та соціальних виплат будуть йти через Білокуракінську пошту. У свою чергу Сватівська пошта втратить гроші, які раніше надходили за обслуговування цих виплат. В результаті Сватівський ЦПЗ вимушений буде урізати свої витрати, а це обовязково потягне за собою скорочення штату. От і всі математика.
В мене таке враження, що сьогодні у владі та на керівних посадах державних установ на Сватівщині не просто випадкові люди та не спеціалісти, а взагалі шкідники. Як можна свідомо (чи не свідомо) втрачати позиції одна за одною. А потім ми дивуємося, чому молодь не хоче після навчання повертатися до рідного міста. Такими темпами скоро й пенсіонери зі Сватового тікати почнуть. Якось так...