Років 40-50 тому, а то й більше, якась тупа падлюка, яка сиділа у високому кабінеті, вирішила підкласти під місто Сватове бомбу. Непогану таку бомбу, вибухової хвилі від якої вистачило б, щоб знести у всьому місті дахи, висадити вікна та двері. Бомбу підкласти вирішили, звісно, з найкращих намірів (у Радянському Союзі все робилось з найкращих намірів і задля підвищення добробуту населення. А ще — щоб втерти носа клятим капіталістам).
Але бомба, сука, не спрацювала. Ну не знайшлось дебіла, який би її підірвав.
Так і жили собі сватівчани спокійно поруч з бомбою, звикли до неї й не звертали вже на неї ніякої уваги. Ну є, то й є. Хай буде, в господарстві згодиться.
І в господарстві дійсно бомба була потрібною річчю. У сільському. Бо іншого в районі не було.
Бомба була скромною, жила собі тихенько, намагалась не висовуватися. Іноді, правда, її хвалили на першотравневих демонстраціях, партконференціях та шкільних лінійках. Мовляв, допомагає нашому сільському господарству.
Тільки про небезпеку її на цих хуралах не згадували. Звикли, мабуть.
Аж ось у 2014-му знайшлась ще одна дебільна падлюка, яка сиділа у високому кабінеті. Й вирішила та падлюка: раз бомба стільки десятиліть не вибухала, то не вибухне й зараз.
І написала ця падлюка наказ. І розташувала поруч з бомбою прекрасний детонатор. (А треба сказати, що бомба не могла вибухнути від якогось там сірника чи навіть вогнища. Їй треба було для вибуху нормальну, повноцінну детонацію).
29 жовтня 2015 сталось те, до чого сватівчани йшли багато десятиліть. Вибухнули від пожежі військові склади, розташовані за наказом дебіла-генерала поруч з колишньою сільгоспхімією, а нині "Агрохімом", на складах якого й зберігалась страшна бомба — амонійна селітра (про користь на вибухонебезпечність селітри можна почитати тут: https://uk.wikipedia.org/wiki/Нітрат_амонію).
Склади горіли, вибухали, кидали на всі боки різний метал. Немало металу летіло на будинки сватівчан. Навіть четверо загинули — сватівчанка Людмила Солчинська й троє військових... Земля їм пухом...
І все ж, на щастя сватівчан, надзвичайно великої, катастрофічної шкоди вибухи на складах не спричинили. Місто Сватове «народилось у сорочці». Три з половиною тисячі тонн боєприпасів повинні були стерти місто з лиця землі. Але не стерли.
Найголовніше, найстрашніше трапилось тоді, коли здетонувала селітра.
Було два вибухи. Один — близько десятої вечора, другий — о пів на третю. Від них утворились урвища — одне глибиною 15, друге — 18 метрів. Другий вибух, як казали, своєю вибуховою хвилею загасив пожежу на військових складах...
Саме ці вибухи позривали з петель двері, повибивали вікна, позривали дахи в будинках сватівчан. Саме наш рідний, невоєнний "Агрохім" приніс найбільшу шкоду місту.
Звісно, винні військові, бо вони піднесли детонатор до сватівської бомби. Але не ті військові, які сторожували на складах і були там комірниками. А ті, які носять генеральські мундири. Ті, які приймали рішення про розташування військових вибухонебезпечних складів поруч з вибухонебезпечними ж складами цивільними. До речі, не тільки агрохімівськими — поруч із складами РАО (ракетно-артилерійського озброєння) розташовувався ще й міськгаз.
Скоро рік сватівській трагедії. Але проблем від минулорічних вибухів — безліч. Головна з них — повна байдужість високопосадовців до біди сватівчан. Ніхто з вищого керівництва держави не приїхав до Сватового, щоб підтримати, допомогти. Якщо їде Президент, Голова РНБО, Голова ВР, Премєр-Міністр або хтось трішки нижче за рангом в зону АТО, до Сватового вони не доїжджають.
Максимум — це Словянськ або Краматорськ. Бо що таке Сватове? Так, точка на карті України...
Тільки в цій точці не пустили в 2014-му «орків» на землю Слобожанщини. В цій точці приймали тисячі біженців влітку-восени 2014. В цій точці півроку сиділа Луганська обладміністрація, яка втекла з обласного центру. Ця точка — тисячі українців.
Дуже хотілося б хоч на річницю трагедії побачити у Сватовому когось з високопосадовців і почути, що державі не байдужа доля нашого славного міста, його мешканців. Сватівчанам потрібна підтримка.
Для довідки: амонійна селітра — найпоширеніше з мінеральних добрив. На кислих ґрунтах доцільно використовувати суміш аміачної селітри з карбонатом кальцію — вапняково-аміачну селітру. Окрім того, нітрат амонію використовують для виготовлення вибухових речовин.
Юрій Ляшко