Наприкінці літа 2014 року в м. Сватове зявився важливий стратегічний обєкт, а саме: зведені склади ракетно-артилерійського озброєння ЗСУ. 29 жовтня 2015 року приблизно о 19.30 на даному обєкті сталася пожежа, наслідком якої були причинені збитки на суму понад 150 млн. грн. Військовою прокуратурою Луганської області винесена підозра майору ЗСУ Литвиненку О.М. за фактом службової недбалості, наслідком якої було проникнення на територію складів озброєння стороннього предмету, що стало причиною пожежі та в подальшому детонації боєприпасів.
За клопотанням військової прокуратури та за рішенням обласного апеляційного суду Литвиненко О.М. на час досудового розслідування утримується під вартою.
В ході судових слухань було зясовано, що переважна більшість статей, які вказані в повідомленні про підозру, безпосередньо стосуються більш високих військових чинів, а не майора Литвиненка, який відповідав за облік та видачу боєприпасів, маючи в підпорядкуванні лише двох прапорщиків та старшину.
До матеріалів судової справи додано:
- наказ про призначення відповідального за розгортання обладнання складів для зберігання зброї;
- відповідального за забезпечення охорони обєкту;
- відповідального за забезпечення пожежної безпеки.
В той самий час в матеріалах справи відсутній наказ про призначення майора Литвиненка О.М., де б були прописані його посадові обовязки. Також було зясовано, що кожного тижня, місяця, кварталу склади підлягали перевірці військовим керівництвом вищого рангу, в результаті яких не було виявлено будь-яких порушень з боку Литвиненка О.М. Про це свідчать надані суду грамоти та нагороди, що отримував Литвиненко О.М. під час несення служби в м. Сватове.
Виникає питання, чия службова недбалість чи злочинна бездіяльність приховується за підозрою, яку оголосили офіцеру середньої ланки?
В той час, коли Литвиненко О.М. знаходиться під вартою, ізольований від родини, маючи неповнолітню доньку та батьків-інвалідів, вищі військові чини пишуть рапорти на звільнення з ЗСУ.
Що стосується облаштування складів в м. Сватове влітку 2014 року, то вони понад шість місяців взагалі не мали елементарної огорожі периметру, а у особового складу не було будь-якого продовольчого забезпечення. Лише завдяки підтримці місцевого населення були створені умови для проживання, харчування та побуту військових.
Також виникає питання з приводу визначення місця дислокації складів, які межували з одного боку з підприємством газового господарства (міжрайгаз), а з іншого з приватним підприємством «Агрохім». Працівники та відвідувачі цих двох підприємств щоденно мали можливість спостерігати за всім, що відбувається на «стратегічному секретному обєкті». Крім того, через територію складів озброєння пролягала залізнична колія, якою на приватне підприємство «Агрохім» систематично завозилися у великих обсягах міндобрива, що є вибухонебезпечними та високотоксичними. Після виникнення пожежі на місці складу зберігання аміачної селітри підприємства «Агрохім», внаслідок вибуху виникла воронка глибиною вісімнадцять метрів. Причиною найбільших руйнацій в місті була вибухова хвиля, створена детонацією саме запасів аміачної селітри.
Наступного дня після виникнення пожежі на складах м. Сватове, в засобах масової інформації з боку Міністра оборони, Управляння СБУ, адміністрації Президента України була оголошена офіційна версія, а саме «диверсійні дії, теракт».
Наприкінці грудня 2015 року аналогічна ситуація сталася на складах ЗСУ у м. Балаклея Харківської області. За інформацією тих же джерел, підпал було здійснено шляхом скидання запалювальної суміші на територію складів за допомогою квадрокоптерів. Також було зазначено, що локалізувати осередки пожежі штатними засобами пожежогасіння не вдавалося. Ця ситуація була порівняна зі сватівськими подіями. За поясненнями свідків, перед виникненням пожежі на складах в м. Сватове спостерігалося падіння вогняних кульок на місця зберігання боєприпасів. Також в матеріалах справи є пояснення військовослужбовців Сватівських складів РАО, які говорять про те, що за допомогою вогнегасників осередок займання загасити не вдалося. Але ж при аналогічній ситуації в м. Балаклея було достатньо особового складу та засобів пожежогасіння.
В м. Сватове охорона складів, які містили понад три тисячі тонн різних боєприпасів, забезпечувалась нарядом в складі чотирьох військовослужбовців, а наряд пожежної охорони Литвиненко О.М. був вимушений викликати за телефоном 101. Ризикуючи своїм життям, майор Литвиненко О.М., який відповідав за прийом, видачу та облік боєприпасів, разом зі своїми підлеглими за допомогою вогнегасників намагалися локалізувати два осередки займання.
Знову виникає питання, чи виконано накази вищого керівництва АТО щодо облаштування складів, яка кількість особового складу мала забезпечувати охорону обєкту такого рівня безпеки, яка кількість технічних засобів пожежогасіння мала знаходитися на обєкті, які на це були виділені кошти та ким освоєні?
До матеріалів судової справи додано відповідні накази на конкретних посадових осіб, на яких було покладено відповідальність за виконання вищеперелічених питань та здійснення контролю за їх виконанням. Складається враження, що військова прокуратура, звинувачуючи у всьому майора Литвиненка О.М., вступила в злочинний зговір з вищим військовим керівництвом Збройних сил та вигороджує дійсно винних у трагедії.
Юрій Ірха