Пам'яті товариша. Новини Голос Громади

Нестерпний біль пронизав наші серця і душі, коли ми дізналися, що пішла з життя наша однокласниця, випускниця СШ №7 1953 року, дорогий друг – Майя Олександрівна Заборська.

Нашу Марію можна назвати будівничим Сватівщини. Після закінчення Донецького будівельного технікуму вона навчалася в Полтавському будівельному інституті, певний час працювала в м. Золотоноша, де зустріла свого чоловіка. Потім сімя з двома діточками переїхала на малу батьківщину – у Сватове, де жили її батьки та сестра Світлана. І тут Майя залишилася працювати та жити до останніх днів.

У повоєнні роки Другої світової війни було що будувати. Спочатку Майя Олександрівна працювала майстром у ПМК-150, згодом – інженером по праці та зарплаті, економістом. Її знали як людину справедливу, вимогливу, кмітливу, з почуттям гумору. Колеги по роботі цінували та поважали робітники-будівельники. Саме в цей період за участю підприємства, на якому працювала Майя Заборська, разом з іншими було збудовано тваринницькі ферми в районі, житловий комплекс разом із торгівельним центром у центрі міста на болотяній місцині.

Поруч був збудований клуб (тепер приміщення міської ради), а на пустирях у місті були збудовані цілі житлові квартали: Мирний (ім. Луначарського), Будівельників, Незалежності та приміщення СШ №8. До всіх цих будівництв був причетний досвід та влучні поради Майї Олександрівни, як фахівця. Перед початком будівництва школи вона разом із заступником голови райради Б.В. Маніним обирали проект цього навчального закладу, місце розташування, підїзди тощо. Будувалися в той час і будинок райдержадміністрації, дитячі дошкільні навчальні заклади, які не залишалися поза увагою Майї Олександрівни.

За плідну та творчу працю М.О. Заборська неодноразово нагороджувалася почесними грамотами, відзнаками від керівництва різних рівнів, грошовими преміями, мала медалі «За трудовую доблесть», «Ветеран праці».

Більше ніж півстоліття присвятила вона своїй трудовій діяльності, а по виході на заслужений відпочинок завжди брала активну участь у громадському житті жителів кв. Луначарського, де вона мешкала. Разом із чоловіком виховали двох дітей – Олександра і Оленку, які заслужено користуються повагою і авторитетом серед громадян. Безмежно любили трьох онуків.

М.О. Заборська пішла з життя за тиждень до свого 80-річчя. Ми дуже любимо тебе, наша однокласнице, гірко сумуємо за непоправною втратою, завжди будемо памятати тебе, наш друже.

Висловлюємо найщиріші співчуття близьким, родині, а нашу Маєчку нехай приймуть небеса у свої обійми.

Однокласниці, друзі Антоніна Охрімчук та Євгенія Малишко

Порекомендовать эту статью своим друзьям:

Пам'яті товариша

Пам'яті товариша фото:

Опрелюднення проектів рішень

Які проблеми сьогодні вирішуємо і що плануємо зробити

Новини кримінальні

Захистили проектів на 22,5 мільйони гривень

Минулого тижня до нас завітали Литовці!