Діяльність держави щодо осіб з обмеженими фізичними можливостями виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціально-побутових і соціально-психологічних умов для задоволення їх потреб у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності.
Соціальний захист осіб з обмеженими фізичними можливостями з боку держави полягає у наданні грошової допомоги, засобів пересування, протезування, орієнтації і сприйняття інформації, пристосованого житла, у встановленні опіки або стороннього догляду тощо.
Завдяки спільній діяльності державних соціальних інститутів, органів влади, роботодавців, закладів освіти та медицини, громадських організацій, релігійних громад, особи з особливими потребами повинні отримати можливість максимально розвивати свої природні здібності: освоювати навчальні програми, отримувати медичні послуги, проходити фізичну реабілітацію, здобувати професію тощо. Це закладе основу для їх повноцінної інтеграції в суспільство.
Працевлаштування інвалідів – проблема, що набуває особливої актуальності. Європейським стандартом щодо людей із особливими потребами є працевлаштування половини із загальної їхньої чисельності. В Україні – понад 2,5 мільйони інвалідів. На сьогодні працевлаштовані майже 378 тисяч із них.
Власне, застосування відомих дотепер і пошук нових напрямів роботи щодо працевлаштування людей із особливими потребами є одним із головних завдань служби зайнятості на сучасному етапі.
Звісно, що для виконання поставленого завдання маємо визначати нові вектори роботи. Очевидно, в нагоді стане міжнародний досвід.
Ми наділі повинні створювати суспільство рівних можливостей. Рівень цивілізованості суспільства визначається його відношенням до людей із особливими потребами.
Майбутнє України буде визначати людський фактор. Інваліди – люди з обмеженими фізичними можливостями, але не з обмеженими можливостями духу. Вони не менше потрібні державі, ніж здорові люди.
Відділ взаємодії з роботодавцями
Сватівського РЦЗ