Сватово - общественно-информационный портал города

поветнутись на головну сторінку сайту

повернутися на сторінку запитання та відповіді

Які військові операції проводить НАТО?

Боснія і Герцеговина. По мандату ООН після підписання Дейтонських мирних угод в грудні 1995 року, НАТО (NATO) розвернула в Боснії і Герцеговині багатонаціональні Сили реалізації (IFOR), які контролювали виконання військових аспектів мирної угоди. Місією IFOR було припинення бойових дій і роз'єднання конфліктуючих сторін, які представляли новоутворені адміністративно-територіальні одиниці розколеною війною країни: Федерацію Боснії і Герцеговини і Республіку Сербську; а також забезпечення передачі між ними захоплених територій. Впродовж одного року сили IFOR виконали своє завдання, і в грудні 1996 року вони були замінені меншими за розміром Силами стабілізації (SFOR).

З поліпшенням ситуації міжнародна військова присутність в регіоні поступово скорочується. Спочатку 2004 роки SFOR налічували близько 7 тисяч військових, що у декілька разів менше первинного контингенту в 60 тисяч, і свідчить про прогрес, досягнутий Боснією і Герцеговиною. Зараз по взаємній домовленості скорочений контингент SFOR переданий в управління ЄС.

Косово. У 1998 році озброєний конфлікт в югославській провінції Косово, заселеній переважно етнічними албанцями, перетворив на біженців більше 300 тисяч чоловік. Югославське керівництво ігнорувало численні міжнародні вимоги вивести сербські сили і почати переговори з албанським населенням. У жовтні 1998 року НАТО попередила, що у разі невиконання президентом Югославії Слободаном Мілошевічем вимог міжнародного співтовариства, проти його режиму буде застосована військова сила. Президент Мілошевіч погодився виконати ультиматум. Організація з безпеки і співпраці в Європі (ОБСЄ) розвернула в Косово спостерігачів. З свого боку, НАТО організувала повітряне спостереження і розвернула сили спеціального призначення в Македонії.

На початку 1999 року почався новий спалах насильства. Наполегливі спроби міжнародної дипломатії врегулювати конфлікт зазнали поразки, і в березні місія спостерігачів була евакуйована. Незабаром НАТО почала повітряну кампанію, націлену на конкретні об'єкти в Союзній республіці Югославія. Після 78 діб повітряних ударів режим Мілошевіча погодився виконати міжнародні вимоги НАТО і ЄС.

В результаті підписання Військово-технічної угоди між командувачами НАТО і озброєних сил Югославії і відповідно до мандата ООН в Косово були розгорнені сили НАТО KFOR. Їх завданням було запобігання відновленню бойових дій, створення безпечного середовища, демілітаризація Армії звільнення Косово, підтримці міжнародної гуманітарної діяльності і роботи місії ООН. Спочатку сили KFOR налічували до 43 тисяч чоловік. В результаті поступового скорочення контингент зменшився майже удвічі — приблизно до 24 000. До складу KFOR входили формування з більшості держав НАТО, 15 країн-партнерів, а також Аргентини, Марокко і Нової Зеландії.

Південна Сербія. На початку 2001 року НАТО, Європейський Союз і ОБСЄ розробили стратегію мирного врегулювання озброєного конфлікту в Південній Сербії, який загрожував стабільності в регіоні. Хвилювання почалися в кінці 2000 року в Долині Прешево, де велика община етнічних албанців знаходилася під прямим правлінням сербів і мала обмежені політичні і соціальні права. Озброєні стрілецькою зброєю бойовики з числа етнічних албанців здійснили серію нападів на сербські підрозділи сил безпеки в прикордонній зоні безпеки — п'ятикілометровому буферному секторі уздовж внутрішньої межі Косово з Сербією. Ця ділянка території, в яку югославська армія не мала доступу, знаходилася під контролем сил НАТО KFOR .

Македонія. У 2001 році НАТО розвернула місію для врегулювання кризової ситуації в Македонії на прохання її уряду. Внутрішні хвилювання в цій країні почалися весною 2001 роки, коли озброєні угрупування етнічних албанців виступили проти органів влади. НАТО засудила напади повстанців і підсилила контроль на межі з Косово. Разом з тим. Альянс зажадав від уряду країни проведення конституційних реформ, направлених на рішення проблем, які викликали незадоволеність етнічних албанців. Ключову роль в цьому процесі зіграв генеральний секретар НАТО.

НАТО погодилася задовольнити офіційне прохання Македонії надати військову допомогу для демілітаризації так званої Національної визвольної армії, яка складалася з етнічних албанців. Умовою надання такої допомоги було припинення вогню і підписання плану мирного врегулювання конфлікту. Після початку реалізації Рамкового плану примирення НАТО направила до Македонії контингент у складі 3,5 тисяч чоловік для виконання місії по роззброєння етнічних албанських повстанців. З грудня 2003 року, завдяки успіху, досягнутому в стабілізації ситуації, військова місія була припинена і замінена поліцейською місією ЄС.

Афганістан. 11 серпня 2003 року НАТО прийняла відповідальність за Міжнародні сили сприяння безпеки (МССБ) в Афганістані з метою надання допомоги Перехідному уряду цієї країн в забезпеченні безпеки в кабулі і довколишніх територіях.

Міжнародні сили сприяння безпеки діють по мандату ООН з кінця 2001 року. Керівництво першою місією МССБ, яка виконувалася силами різних країн, переважно членів НАТО, здійснювала Великобританія. Її змінила Туреччина, потім Німеччина і Нідерланди. У жовтні 2003 року відповідно до резолюції Ради Безпеки ООН мандат МССБ був розширений. НАТО погодилася розширити свою місію в Афганістані, зокрема шляхом тимчасового розгортання підрозділів за межами Кабула і ухвалення на себе військового командування групами відновлення провінцій (ГВП). НАТО зобов'язалася зберігати своя присутність в країні скільки це буде необхідне.

Інші операції НАТО, зокрема в Іраку, Судані і операція "Активні зусилля" в Середземному морі носять невоєнний характер.

Інші статті на цю тему:

Як виникло НАТО і які цілі переслідує ця організація?

У чому полягає процедура вступу України в НАТО і які її можливі терміни?

повернутися на сторінку запитання та відповіді

обсудити на форумі                перейти на сторінку "статті"                Новини              Об'яви