(продовження),
повернутися на першу сторінку
Революційні події в Австрійській імперії 1848 — 1849 років, що дістали назву "Весна народів", викликали хвилю національного піднесення, а з нею й відчутне поширення патріотичних пісень гімнічного характеру. Наприклад, "Я щасний, руську матір маю" (слова С. Литвиновича), котра співалась на мелодію одного із старогалицьких побутових романсів. На ту ж мелодію співали також вірш Івана Гушалевича (1823 — 1903) "Де єсть руська Отчина", що вихваляв багатства української землі. Пісня була настільки популярною, що Іван Франко, іронічно перефразувавши текст, використав її для створення дошкульного памфлету "Де єсть руська вітчина".
Провідною ідеєю всіх цих творів було національне відродження і самоутвердження українців, за тогочасною галицькою термінологією — русинів. Ось, наприклад, як звучала заключна строфа пісні "Щасть нам, Боже" (слова
І. Гушалевича, музика львівського композитора XIX століття М. Рудковського):
Ну же, браття, ну ж ділати,
Поки є ще путь пред нами,
Щоби світу показати,
Що ми є ще русинами!
Потреба в піснях, суголосних волелюбним прагненням народу, здатних підносити його патріотичний дух, привела до певних запозичень. Так, набула статусу українського гімну перекладена українською мовою чеська пісня "Kde domov muj?" (слова Й. Тила, музика Ф. Шкроупа). Вона побутувала й друкувалася як народна під назвою "Где дом єсть мой, где жизнь моя", а в її змісті змалювання природи й географічні назви Чехії відповідно замінено на пейзажі й топоніми, характерні для Західної України.
Найбільшого резонансу та визнання як музичний символ національного відродження в бурхливі часи "Весни народів" дістала пісня "Мир вам, браття, всім приносим" на вірші І. Гушалевича. Авторство музики точно не встановлено: його приписують Теодору Леонтовичу (1812 — 1868) або ж Петру Любовичу (1826-1869). Пісня була офіційно прийнята представниками українського народу — Головною Руською Радою — як національний гімн, врочисто прозвучала на Всеслов'янському З'їзді у Празі 1848 року і не втрачала популярності упродовж довгих років. Як бажаний патріотичний номер її постійно виконували на урочистих вечорах та громадських зібраннях. У 60— 80-х роках цей твір часто звучав на завершення спектаклів українського Народного театру товариства "Руська Бесіда", а також під час пропагандистсько-просвітницьких "артистичних мандрівок" студентської молоді по Галичині.
На Закарпатті подібного значення набула пісня-гімн "Я русин був, єсть і буду" на вірші видатного громадського діяча і просвітителя Олександра Духновича (1803-1865).
Незважаючи на широке розповсюдження, всі ці зразки української гімнічної творчості були доволі локалізовані й з плином часу втратили свою актуальність.
Справжнім всеукраїнським, національним, а згодом і державним гімном стала пісня "Ще не вмерла Україна".
Якою ж є історія її виникнення? Яким чином вона спромоглася полонити серця мільйонів українців?
Адже пісенним символом народу може стати лише такий твір, де поетичний текст і музика являють собою органічну художню цілісність, бездоганно точно й чітко відтворюють національну ментальність, здатні піднімати на подвиги, на боротьбу за свободу і людські права. Як правило, подібних висот сягають у своїй творчості митці, чиї помисли і спрямування таланту резонують із сподіваннями народу, його волелюбними прагненнями. Саме такими були й автори гімну "Ще не вмерла Україна" — поет Павло Чубинський і композитор Михайло Вербицький.
повернутися на першу сторінку
Інформація взята з науково - популярного видання "Державний Гімн України", популярний історичний нарис. Випущеного на замовлення Державного комітету телебачення і радіомовлення України за програмою "Українська книга"
Автор тексту Марія Петрівна Загайкевич.
Матеріали, публікації та дослідження, використані при
складанні нарису:
-
Павло Чубинський. "Ще не вмерла Україна" / Упорядник та коментарі Федора Погребенника.
— К.: "Обереги", 1991.
-
Погребенник Федір. "Ще нам, браття молодії,
усміхнеться доля". Героїчна і трагічна історія гімну.
Рукопис. — К., 1993.
-
Трембіцький Володимир. Національний гімн "Ще не вмерла Україна..."
та інші українські гімнові пісні. Друге перероблене і доповнене видання. — Львів: НТШ, 2003.
-
Чередниченко Дмитро.
Павло Чубинський. — К.: Видавничий дім "Альтернативи",
2005.
-
Загайкевич Марія. Михайло Вербицький. Сторінки життя і творчості. — Львів: "Місіонер", 1998.
-
Зелінський Олександр. Редакції гімну "Ще не вмерла Україна" в старих рукописах та першоджерелах // Musica Galiciana, т. 6, с. 257-307. - Львів, 2001.
-
Зелінський Олександр. Виникнення та перші кроки життя національного гімну "Ще не вмерла Україна" // Актуальні проблеми
внутрішньої політики. — К., 2004, №4, с 11-27.
Скачать Гимн Украины
(Гимн Украины в mp3 формате находится в архиве rar, размер 1,51 мб.)
