Сватово - общественно-информационный портал города

поветнутись на головну сторінку сайту

Голодомор 1932 - 1933 на Сватівщині

Ця інформація зібрана та підготовлена істориком - краєзнавцем Сватове Королько Леонідом Миколайовичем

Сторінки 1.  2.  3.  4.  5.  6.  7.  8.  9.  10.  11.  12.  13.

Голодомор 1932 - 1933 на Сватівщині

В Сватове було відрито чотири дитбудинки, куди звозили дітей, батьки яких померли, чи покинутих дітей, яких підбирали на залізничному вокзалі і в різних організаціях та установах райцентру.

У більшості колгоспів і сіл були відкриті дит’ясла чи дитсадки, куди приймали не тільки дітей сиріт, а й дітей з голодуючих родин колгоспників. А правління колгоспу в с. Маньківка вирішило дітей утримувати в дитсадку, щоб їх хоч трішки годувати. Але відсутність достатнього харчування і медичної допомоги не завжди рятували дітей від смерті.

Смертність дітей як в дитбудинках, так і в дитсадках була дуже високою.

Сватівчанка Панченко (Наконечна)(вул. ім.Дзержинського, 45) згадує:

«Нам, комсомольцям, райком комсомолу доручив голодних безпризорних дітей збирати по вулицях села і на вокзалі. В Сватове часто привозили дітей із сіл (де дуже голодували люди) і великих міст сподіваючись, що дітей підберуть і відправлять до дитячого будинку.

В ці роки в Сватове було відкрито п’ять дитбудинків: один по провулку Заводському (де був дитсадок ім.Леніна), другий на площі Шевченка, №8, третій і четвертий на пл. Волі в хаті-читальні (біля церкви) і в будинку розкуркуленого Ярового, п’ятий по пров.Кузнечному.

Ми щоденно знаходили по 2-3 дитини і дуже кволих відправляли до лікарні, а більш міцних до дитбудинку. Нам була виділена підвода, на ній ми і возили дітей.

Я до цього часу пам’ятаю одного чоловіка із с.Гайдуківка, який сидів на вокзалі дуже виснажений і обезсилений. Він плакав і прохав нас взяти його чотирьохрічну доньку, щоб вона вижила. Ми відвезли дівчинку до дитбудинку, а її батько помер».

Сватівчанка Плотнікова Надія Логвіновна (вул. Набережна, 18) додає:

«Померлих дітей з дитбудинку ховали у спільних могилах без труни, клали один біля одного, покривали соломою, сіном, або ліжником і засипали землею.

Іноді померлі в дитбудинку діти лежали по декілька днів у підвалі, доки їх не заберуть і поховають в спільній могилі».

Для голодуючих колгоспників організовувалися пункти громадського харчування.

14 червня 1933 року в Сватівському районі організовано 42 польових пункти громадського харчування, якими охоплено 4120 чоловік.

Пункти посудом були забезпечені, але продуктами не повністю.

18 Це виглядало великим благом тільки на папері, а на ділі це зовсім не так.

По-перше, ці польові пункти почали організовувати під кінець Голодомору, коли голодування селян набуло найстрашнішої сили по всій території України.

Багатьом селянам і селянським родинам ця допомога вже не могла допомогти.

По-друге, ще 22 серпня 1932 р. «Укрколгоспцентр» заборонив колгоспам видавати хліб для громадського харчування колгоспників, крім трактористів. І запропонував колгоспникам при отримуванні гарячої їжі на роботі приносити свій хліб.

19 Навіть у липні 1933 року, коли в селах від голоду масово гинули люди і усюди фіксувалися численні факти людоїдства і трупоїдства, у відповідності з телеграмами Сталіна і 18.Колективізація і голод на Україні – 1929-1933.

Збірник документів і матеріалів. К.1992, Док №384 19. ПА ІІП при ЦК КПУ, ф.1, оп.6, арк. 237