26 січня вже о восьмій ранку біля вхідних дверей Сватівської санстанції було людно. Виявляється, цього дня видавали гуманітарну допомогу сватівчанам, чиї будинки постраждали внаслідок жовтневих вибухів. За інформацією громадян, гуманітарку роздають по лінії Червоного хреста. Наші люди вже звикли до безкоштовних харчових наборів, ваучерів на певну суму, іншої фінансової підтримки, яка, як «манна небесна», буквально сипалася на сватівчан перед останніми виборами. Після виборів всі благодійні організації стали проявляти меншу активність – чи то допомога вичерпалася, чи то благодійники розчарувалися у сватівчанах. Тому у вівторок гуманітарка від Червоного хреста – як «бальзам на душу».
Коли я намагалася «пробитися» до самого пункту видачі, то виявилося, що це не дуже просто зробити. Сходи на другий поверх були «забиті» людьми, як і сам коридор, що вів до завітної кімнати, де роздавали допомогу.
- Що дають? - запитала я у людей.
- Не знаємо. Може, Ви зможете пробитися, щоб дізнатися, чи є сенс стояти?
- А що давно стоїте?
- Я прийшла о пів на сьому – була вже 45-та! – каже одна жіночка. – Але коли відчинилися двері, попереду, як завжди, опинилися найсильніші, а нас відтіснили у хвіст черги.
Дехто з громадян мене впізнав і намагався пропустити вперед, щоб я дізналася, чи вистачить на всіх допомоги. Але всі їхні намагання, як і мої, теж виявилися марними.
В самому ж коридорі було не просто людно, там було неймовірно тісно. Людей набилося, як оселедці у банці. Повітря катастрофічно не вистачало. Лякало ще й те, що в Україні оголосили епідемію грипу, а при такій скупченості людей ця підступна хвороба може рознестися містом, як пожежа на вітрі. Але, схоже, наших людей такі дрібниці не лякають. Адже раз стоїш у черзі, то треба отримати хоча б щось, може колись і знадобиться в господарстві.
Якщо потрапити у коридор важко, то вибратися після отримання допомоги ще важче. Якби не було б такої тісняви і людина впала, то її просто б затоптали. І, звичайно, не обійшлося без ексцесів. Якійсь жіночці стало зле, але люди розступатися не хотіли, бо кожен боявся загубити своє місце «під сонцем». Викликали «Швидку допомогу», а коли лікар з величезними потугами добрався до хворої жінки, можливо, хтось із присутніх зітхнув з полегшенням, що черга на одного нужденного поменшала. І мені на думку спало риторичне питання, як би ми всі поводилися, якщо б потрапили в екстремальні умови виживання – під постійними обстрілами чи перед загрозою нестачі харчів? Про яку взаємодопомогу, людяність чи любов до ближнього може йти мова.
Перших «переможців», які врешті отримали гуманітарку, я зустріла вже на вулиці. Від них я дізналася, що ж саме давали громадянам – ковдра, постільна білизна, миючі засоби і… памперси (дитячі, якщо є діти, і для дорослих). І ще, кажуть, для інвалідів давали калорифери, а замість миючих засобів можна було вибрати куртку. Коли я спитала чоловіка поважного віку, якого ледь не роздягли поки він намагався пробитися до виходу, навіщо йому памперси, чоловік не розгубився і пожартував: «Я поки в черзі стояв, ледь не «описался»!
У перший день було видано близько 200 наборів, а у черзі стояли більше 400-т людей. Наступного дня видача гуманітарної допомоги продовжилася. Я у середу зустріла громадян, які «відпрацювали» у черзі минулого дня. Вони сказали, що «вчора ми простояли з 9-ї години ранку до 4-ї години вечора. Сьогодні знову йдемо, бо нічого не дісталося». Висновки з дня попереднього організаторами були зроблені, тому у середу черга вишикувалася вже на вулиці. До приміщення людей запускали невеличкими групами, а грітися громадяни приходили до приміщення міської ради.
Що тут скажеш? Звичайно, людям сьогодні важко. Пенсій та зарплат не вистачає, аби задовольнити всі свої потреби. В той же час я більше ніж впевнена, що якби ще пять днів безкоштовно всім постраждалим роздавали ковдри чи памперси, ті ж самі люди знову штовхалися б у чергах з думкою: «Візьму й сьогодні, раптом знадобиться, адже халява!», тим більше перевірити – отримувала людина гуманітарку чи ні у довгих списках, написаних від руки, нереально. А решта постраждалих, що не в змозі годинами стояти у довжелезних чергах, залишилися без допомоги.
До речі, такий безлад з видачею гуманітарної допомоги панує тільки у Сватовому. Я цікавилася організацією цього процесу у Харківських волонтерів Червоного хреста, де зареєстровані тисячі переселенців та інших нужденних різних категорій населення. Виявляється роботу можна організувати цілком прозоро і без черг. Усі вони занесені до електронної бази, де обов'язково вказані контактні дані. При надходженні чергової партії гуманітарки та категорія населення, для якої вона призначається, отримують СМС-ки або повідомлення на електронну адресу із зазначенням не тільки дня, а й часу, коли потрібно звернутися, щоб отримати допомогу.
Ніяких зайвих паперів нести не треба, а тільки довідку тимчасово переміщеної особи та паспорт. Решта даних внесена до реєстраційної бази. Отримав – чекай наступного повідомлення. Все просто і елементарно. За такими ж правилами працюють більшість (але не всі) районних організацій Червоного хреста на Донбасі, щоб допомогу мали можливість отримати всі, хто її потребує.
Кор. «Голосу громади»
Відповіднодостатей9,13ЗаконуУкраїни«Прозасадидержавноїрегуляторноїполітикиусферігосподарськоїдіяльності»,плануприйняттярегуляторнихактів ...
читать далее »
Унашомумістіживутьрізнілюди.Однілюблятьсобак,інші-котів.Одніїздятьнаавтомобілях,інші-ходятьпішки. ...
КАЖЕ,ЩОЗБЕРІГАВКОНОПЛЮДЛЯСЕБЕ
Минулоготижняу48-річногомешканцяс.Райгородка,поліцейськівиявилиполіпропіленовийпакетзречовиноюрослинногопоходження ...
КабінетМіністрівУкраїнисвоєюпостановоюзатвердивпроективрамкахфінансовоїугодиміжУкраїноютаЄвропейськимінвестиційнимбанкомзметоюреалізації ...
Якрозповів"Голосугромади"міськийголоваЄвгенРибалко,Сватовевідвідаладелегаціязміста-побратимаПлунге.Підчасвізитуобговорювалисяпитанняналагодження ...
