Зустріч через 45 років

    Затихли дитячі голоси, сміх, гамір на шкільних дворах. Учні пішли на відпочинок — літні канікули.
    Аж ось 2 липня на подвір’ї середньої школи №6 знову знявся гамір. До школи під’їздили автомобілі різних марок, збиралися вже літні люди — то була зустріч випускників 11-х класів 1966 року випуску. Вони зібралися у місті свого дитинства і юності, щоб у черговий раз пригадати ті далекі прекрасні часи, побачитися зі своїми однокласниками і вчителями, які дали їм путівку у життя, пом’янути хвилиною мовчання тих, кого вже немає серед живих.
    Протягом 45 років після пам’ятного усім їм випускного вечора вони зустрічалися через кожні 5 років.  Першою їхньою вчителькою була Марія Іванівна Кириченко — Учитель з великої літери, відмінник народної освіти. Більшість батьків хотіли, щоб їхні діти навчалися саме у Марії Іванівни. І у цьому  класі було більше 40 учнів, причому число їх зростало, і у списках 5-6 класів було вже 48. Згодом прийшли кілька учнів з ВШ №1, і клас розділили на два класи. 11 клас закінчили близько 50 учнів. На той час це був один з найкращих класів школи. Учні були активними в усіх шкільних заходах, завжди брали активну участь у спортивних і предметних олімпіадах міста й району, в оглядах художньої самодіяльності та популярних у ті часи КВК.
    Тоді не було дискотек, в РБК проводилися танці під духовий оркестр. Але школярі на ті танці не ходили, тому учні старших класів по черзі влаштовували тематичні та святкові вечори, до яких готували розважальні й концертні програми. На той час у Сватовому вже працювала музична школа, де навчалося багато учнів і з СШ №6. З цього класу музичну школу відвідували Лісняк Люба, Комишан Людмила, Потапенко Наталія та інші. Вони й були ініціаторами концертних програм. Двоє випускників цього класу  пов’язали своє життя з музикою. Потапенко Наталія закінчила Донецьку консерваторію і працює викладачем музики, любов до якої прищепила і своїй доньці: Наталія Русавська —  викладач Сватівської школи мистецтв. Комишан Людмила закінчила Луганське музучилище і до цього часу викладає музику в місті Ізюм.
    Є серед випускників того року медпрацівники:  Чайка Сергій — доцент, кандидат медичних наук, викладач Харківського медінституту; Реука Валентин —  лікар однієї з лікарень міста Луганськ, хірург судинної хірургії; Гаренко Олександр — лікар психіатричної лікарні нашого міста; Шаповалова Валентина більше 40 років працює у Сватівській санстанції завідуючою епідемвідділом; фармацевтами стали Куніченко Людмила та Алдокімов Микола.
    Здобули спеціальність інженерів Бандурова Віра, Комишан Микола, Шульга Наталія, Тищенко Валентина, Лісняк Любов, Перетятько Іван.
Фоменко Олександр  до цього часу працює головним художником Слов’янського керамічного заводу. А любов до мистецтва  розбудила у ньому викладач малювання Пономарьова Галина Олексіївна.
    Багато серед учнів цього класу викладачів, вихователів дошкільних закладів. Бугайов В’ячеслав — директор однієї з шкіл міста Луганськ. Саяпін Олег — радіофізик, викладав цей предмет у одному з ВУЗів Фергани. Левченко Раїса, Рикова Людмила, Степаненко Ася працювали вихователями у дитячих садочках, і цю спеціальність вони уподобали ще в школі, на уроках виробничого навчання.
    Лазебний Іван — начальник відділу зв’язку  в одному з районів Автономної Республіки Крим.
    Професію працівників торгівлі вибрали для себе Бєломєстнова Лілія, Кривоніс Ніна, Рябокобилка Надія, Чорнуха Галина.
    Тіщенко Любов вже довгий час живе і працює на кондитерській фабриці міста Севастополь.
    Директором підприємства «Міжрайпаливо» у нашому місті працює Мірошник Валерій.
    Закінчив сільгоспінститут у Києві, працював у Міністерстві АПК, а зараз є працівником селекційної станції Тітарєв Юрій.
    Того часу, коли всі вони навчалися у школі, була дуже популярною пісня «Главное, ребята, — сердцем не стареть», яка часто виконувалася на шкільних вечорах. Вона стала девізом для випускників 1966 року, і вони пронесли вірність цьому девізу через все своє життя. Більшість з них, незважаючи на пенсійний вік, ще працюють і ведуть активний спосіб життя. Це вони й довели під час зустрічі, на якій ділилися спогадами, досягненнями, планами на майбутнє.
    Довго лунали на шкільному дворі пісні у виконанні Тітарєва, Потапенко, Комишан, Лісняк, які вони присвячували вчителям, однокласникам, чулися жарти, звучала музика, всі танцювали й веселилися. Читав свої вірші, складанням яких захоплювався ще з шкільних років, Юрій Тітарєв.
    Дуже жаль, що до цього часу дожили лише троє вчителів, які навчали цих прекрасних людей — Валентина Василівна Лісняк, Раїса Андріївна Радченко та Лідія Олексіївна Магаль.
    Від щирого серця бажаємо усім випускникам 11-х класів СШ №6 1966 року випуску, щоб вони залишалися такими, якими побачили ми їх через 45 років після закінчення школи, зичимо їм міцного здоров’я, наснаги, а головне — бути вірними шкільному девізу: «Главное, ребята, — сердцем не стареть!»