Люди, які звикли вести себе нахабно, завжди мають великі амбіції та зневажливо ставляться до оточуючих. Тим більше, коли ці оточуючи їм вкрай заважають. Тоді вони обирають агресивні методи вирішення проблеми та застосування сили.
Захід, який відбувся минулої неділі в НД «Сватова-Лучка» не обійшовся без інциденту. Я виконувала свої службові обовязки з підготовки чергового матеріалу. У фойє будинку було людно. За столом сиділи люди зі списками, а всі, хто заходив, в них відзначалися. Я поцікавилася, що це за списки, мені відповіли – шукайте свою вулицю. Окрім списків на столі лежали папірці, на яких було написано «Делегат съезда «Наш край». Я вирішила зафіксувати проведення масового заходу на фотоапарат, але не встигла зробити і пару знімків, як на мене «налетіла» дівчина років 20-ти.
Вона почала кричати, що це закритий зїзд членів партії, і я не маю права нічого фотографувати. Тоді я поцікавилася у декількох громадян – чи є вони членами партії «Наш край»? Відповідь отримала негативну, тому я заспокоїлася, бо ніяких законів не порушувала, показала посвідчення журналіста і вирішила продовжити виконувати свою роботу. Але молоду особу це буквально розлютило — вона почала перешкоджати мені і намагалась відібрати фотоапарат.
Звісно, я його не віддавала, в результаті - дівчина поранилася ременем від фотоапарату і почала кричати: «Охорона, тут людина з райради, людина Рибалкіна! Вона мені палець зламала». Партійна охорона не забарилася, прибігла на заклик, а там і чергові поліцейські підійшли. Охоронець «Нашого краю» вимагав негайно мене заарештувати та надіти на мене кайданки, щоб я, не дай Боже, не втекла. Мені почали погрожувати судом та вязницею. Звісно, я нікуди тікати не збиралася, адже законів не порушувала, а тільки намагалася захиститися. Але від нашого правосуддя можна чекати чого завгодно.
Поки всі чекали на слідчо-оперативну групу ситуація раптово змінилася. Після нетривалих перемовин уже з адекватними представниками цієї політичної партії, виявилося, що я працювала в рамках законодавства і нічого протиправного не робила. Мені дозволили фотографувати, спілкуватися з людьми, але приставили про всяк випадок юриста – чи то охороняти, чи то наглядати. Так чи інакше по приїзді слідчої групи інцидент вже був вичерпаний. Мені були принесені офіційні вибачення. Але Л.І. Каламайко, голова районного осередку партії, не знайшла часу, щоб зі мною поспілкуватися.
Я йшла додому і міркувала – які повороти іноді підкидає доля, яка тонка межа може бути між запланованими звичайними справами і несподіваними звинуваченнями, що за певних обставин можуть зіграти злий жарт або взагалі круто змінити життя, і не завжди на краще.
Так чи інакше, будемо працювати далі, чесно та сумлінно виконувати свої обовязки, адже ми у себе вдома, на своїй рідній землі, зі своїми земляками, які завжди прийдуть на допомогу в будь-якій ситуації.
Ольга Найдьонова