Порядок діяльності ради, її органів та посадових осіб визначається Конституцією України, законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про статус депутатів місцевих рад»,«Про службу в органах місцевого самоврядування» іншими законодавчими та нормативно-правовими актами України, Регламентом роботи та рішеннями районної ради.
Згідно з Регламентом, Сватівська районна рада повинна працювати на принципах народовладдя, законності, гласності, підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами тощо. Однією з функцій місцевого самоврядування є залучення населення до участі у вирішенні питань місцевого та загальнодержавного значення.
Я ознайомилася з певною кількістю Регламентів роботи районних рад і в більшості з них, за рішенням депутатів, особам, присутнім на пленарному засіданні районної ради може бути надано право виступу. На жаль, Сватівська районна рада не потрапила до числа більшості. Більш того - депутати останнім своїм рішенням про зміни до Регламенту взагалі заборонили не тільки представникам громадськості висловлювати свою точку зору під час обговорення соціально-економічних питань району, а й не надали такої можливості головам територіальних громад. Чомусь на згадку приходять «драконівські» закони, прийняті регіоналами 16 січня 2014 року, - замість розвитку демократії та свободи слова - заборона. Так і хочеться сказати нашим районним керманичам: «Правильной дорогой идете, товарищи!»
Виникає також запитання – чому така запекла боротьба сьогодні йде за місце «під сонцем» під час виборів до місцевих рад? Все банально просто - децентралізація влади. Слідом за гучними фразами неминуче почнеться реальний поділ повноважень з делегуванням чималого їх обсягу на місця. Вже зараз місцеві ради можуть залишати у себе надходження від декількох видів податків і зборів, регулювати ставки, попутно вирішувати й інші питання. Це серйозні гроші, і найголовніше – незалежність від центру.
В той же час все частіше «каменем спотикання» для депутатів стають пересічні громадяни, які намагаються бути безпосередніми учасниками того, що відбувається в місцевих радах. І, що важливо, представники громадськості – це окрема сила, яка вже чинить серйозний вплив на рішення місцевих рад. У Сватовому формально громадськість домоглася права бути присутньою на засіданнях місцевих рад, хоча останні чинять опір цьому щосили. Однак це лише передумова до того, що буде, коли люди усвідомлять, що, згідно з уже чинним законодавством, вони можуть розпоряджатися грошима безпосередньо. Гіпотетично така можливість законом передбачена. І якщо люди усвідомлять повною мірою свої права, то депутатам буде не переливки. Втім, сватівські депутати такого, звичайно, не допустять. Вони будуть приймати рішення в своїх інтересах "тихою сапою": невеличкий відступ від регламенту або його неухильне дотримання для неугодних, дискусія та підготовка проектів рішень за лаштунками, змова на комісіях тощо. І більшість депутатів підтримають цей «мирний тон». Задоволені будуть і виборці, не помічаючи, що місцева рада в підсумку може перетворитись на клуб по-інтересах.
Щодо листа депутата Яни Малик, який вона принесла до редакції, то навіть не буду коментувати дитячі ігри з приводу технічної помилки. Зазначу тільки таке:
- ніколи не ховалася за газетним текстом і завжди підписувала свої статті;
- згодна, що патріотизм не можна «монополізувати» - він або є, або його немає;
- ніколи не була членом ніяких політичних партій;
- вперше в житті балотуюсь в депутати від Аграрної партії України, бо вважаю цю політсилу найбільш дієвою в районі;
- ніколи не займалася самопіаром, а просто завжди чесно виконувалася свою роботу;
- поради приймаю тільки від розумних та авторитетних людей.
Під час розмови Яна Володимирівна наголосила, що, як голова комісії, немає ніякого впливу на рішення депутатів, а те, що за неї проголосувало тільки 37 чоловік, так це тому, що округ був маленький. Тільки Яна Малик, мабуть, забула, що округ №28 (с. Первомайське), де вона балотувалася, налічує більше 250 виборців.
За результатами підрахунку голосів Яна Володимирівна Малик програла кандидатам від Аграрної партії та «Оппоблоку». І тільки завдяки тому, що пан Озеров відмовився від депутатського мандату на користь цієї пані, вона змогла пройти у депутати райради за партійною квотою. Хоча чому дивуватися. Своє депутатство на районному рівні деякі громадяни вважають тільки першою сходинкою у подальшій політичній карєрі, адже бути політиком сьогодні набагато вигідніше, ніж працювати.
P.S. від колективу редакції (О. Яцина, Н. Чаплай та О. Бачерікова):
Стосовно того, у кого і де загубилася літера «Б», можемо відповісти просто, і навіть не відповісти, а задати зустрічні питання: шановна Яно Володимирівно, скажіть, будь ласка, якщо Ви так намагаєтеся переконати нас, що часи «партії ростовського біженця» не повернуться, то чому особисто Ви не доклали абсолютно ніяких зусиль для того, аби змінити владу в районі? Чому про Вас у «Сватівських відомостях» було написано «хвалебную оду» про те, що у Сватовому лише Ви та Ваша родина опікувалися переселенцями, захисниками. Куди ж поділися Ваші однодумці? Де вони були, яка їхня роль?
Вони, на відміну від Вас, не хизуються тим, скільки і кому чого дали, чим допомогли. І все таки, напевно, саме такі люди як Юрій Ірха, Микола Матвієвський, Наталія Кулікова, Юлія Красій, Сергій Щербак і ще багато наших земляків, дійсно не заради нагород і визнання сьогодні обрали для себе складний шлях волонтерів.
Ми не зменшуємо особисто Вашу роль у допомозі, як і всіх небайдужих сватівчан, які у ті, за Вашими словами, «буремні та страшні дні» допомагали і біженцям, і переселенцям, і солдатам, і пораненим. До речі, ми також усім колективом підтримували і підтримуємо військовослужбовців, і не кричимо про це, а просто допомагаємо. Стосовно Вашого висловлювання, що Ольга Миколаївна «бігає» з партії у партію, то це - наклеп. Найдьонова ніколи не була заполітизованою. Зненацька «виринувши» з провладної партії, сьогодні Ви намагаєтеся переконати, що гасла на кшталт «з нами Бог і Україна» допоможуть старенькій у оформленні субсидії чи у вирішенні якихось інших проблем. Це просто смішно. Ви намагаєтеся нас «тикнути носом» у технічну помилку, коли самі ж у своєму листі пишете з помилками.
До речі, правопис цей з програми 5-го класу загальноосвітньої школи. Ні Ваш вік, ні соціальний статус наразі не роблять Вам ніякого іміджу, бо особисто Ви ще у своєму житті не зробили нічого визначного для країни взагалі і для міста зокрема. Тільки для себе, для добробуту своєї родини і заради власної мети - «прорватися у велику політику».