Минулого тижня до Сватового приїхали представники громадської організації «Дорога життя». Вони привезли гуманітарну допомогу у вигляді наборів продуктів харчування. За словами волонтерки Світлани Науменко, гуманітарка була призначена для найбільш незахищених громадян міста. Щоб був справедливим розподіл продовольчих пакетів, волонтери звернулися до голови районної ветеранської організації Л.І. Ващенко, а вона вже попрохала допомоги у голів квартальних комітетів по складанню списків найбільш нужденних, а також у голів чорнобильської та афганської організацій. Ідея сама по собі добра, якби не одне але…
Інформація про видачу гуманітарних продуктових наборів вмить рознеслася містом. Тому найбільш «нужденні» миттю сіли на свої машини і поїхали на територію швейної фабрики, аби отримати пакет макаронних виробів, пакет крупи, пляшку олії та 2 банки консерв. Сама ж гуманітарка була розвантажена у напівзруйнованому приміщенні, перед яким зібрався чималий натовп. Люди намагалися пробитися поближче до дверей, в результаті чого утворилася величезна черга. Той, хто молодший та сильніший, прокладав собі дорогу ліктями, витісняючи найбільш слабких та людей похилого віку. Квартальні намагалися якось впорядкувати чергу, але це їм ніяк не вдавалося. Весь час лунали сварки, а іноді діло доходило до бійки.
Дивилася я на цей хаос і думала – невже не можна було зробити добру справу цивілізовано, не доводячи її до абсурду, щоб пакет з продуктами харчування отримав саме той, хто його дійсно потребує. А вийшло, що більшість людей похилого віку просто не в змозі була дістатися до місця призначення, в результаті чого залишилися «за бортом». Інші приходили до міської ради наступного дня, щоб отримати продуктовий набір. Але ж міська рада ніякого відношення до цієї гуманітарки не має. А бабуся разом із дідусем ледь не плакали, коли скаржилися мені на те, що вони з дідом «прийшли у дощ аж з вул. Комсомольської, щоб отримати обіцяну гуманітарну допомогу, а її вже й сліду немає».
Що я могла відповісти натомість? Я дивилася вслід згорбленим старикам, а у самої сльози наверталися на очі. Я думала – в якій країні ми живемо? Чому ми перестали поважати старість? Хіба наші батьки заслужили на таке життя та на таке відношення до себе? Невже ми стали настільки байдужими та безжальними, що готові вирвати із стареньких рук кіло макарон та банку консервів? Ми що - останній кусок хліба доїдаємо? А де ж наша любов до ближнього, допомога немічним та стареньким? На свята сватівські церкви повні від люду – всі моляться та гріхи замолюють, а, може, краще жити по законах Божих і не потрібно буде грішити.
А що до гуманітарної допомоги - добра справа. Тільки, може, потрібно було доставити адресну допомогу всім нужденним, згідно зі списком, який склали квартальні, а не створювати «армагедон» на території колишньої швейної фабрики. Адже такі непродумані кроки тільки викликали невдоволення та підвищили соціальну напругу серед людей.
Відповіднодостатей9,13ЗаконуУкраїни«Прозасадидержавноїрегуляторноїполітикиусферігосподарськоїдіяльності»,плануприйняттярегуляторнихактів ...
читать далее »
Унашомумістіживутьрізнілюди.Однілюблятьсобак,інші-котів.Одніїздятьнаавтомобілях,інші-ходятьпішки. ...
КАЖЕ,ЩОЗБЕРІГАВКОНОПЛЮДЛЯСЕБЕ
Минулоготижняу48-річногомешканцяс.Райгородка,поліцейськівиявилиполіпропіленовийпакетзречовиноюрослинногопоходження ...
КабінетМіністрівУкраїнисвоєюпостановоюзатвердивпроективрамкахфінансовоїугодиміжУкраїноютаЄвропейськимінвестиційнимбанкомзметоюреалізації ...
Якрозповів"Голосугромади"міськийголоваЄвгенРибалко,Сватовевідвідаладелегаціязміста-побратимаПлунге.Підчасвізитуобговорювалисяпитанняналагодження ...
