Сватівчани потихеньку оговталися від психологічного шоку, який отримали в ніч з 29 на 30 жовтня під час вибухів снарядів на колишньому молокозаводі. Якщо психологічний стан людей потроху відновився, то ліквідація пошкоджень, які були нанесені спорудам та будинкам, вилилася для сватівчан у справжнє випробування.
Вже вранці 30 жовтня (коли ще лунали поодинокі вибухи) спеціалісти міської ради ходили по вулицях, намагаючись достукатися до кожного, щоб записати пошкодження. Оформлення самих списків, а згодом і складання актів пошкоджень (бо без них ніяким чином неможливо отримати ні матеріальну допомогу, ні відшкодування на ліквідацію пошкоджень) дві неділі поспіль позбавили спокою не тільки чиновників, а й самих постраждалих сватівчан. Хочу додати, що під час обстеження будинків дехто з людей відмовлявся від допомоги, посилаючись на те, що комусь може вона потрібніша, а дехто навпаки хотів отримати все і зараз.
Не буду говорити про квартал Луначарського, де постраждали майже 80% квартир, а поговоримо про приватний сектор, за частину якого я відповідала. 30 та 31 жовтня на відповідній дільниці я обійшла близько 350 будинків. Під час обстеження звернула увагу, що найбільше у приватному секторі постраждали будівлі старого типу (із застарілими деревяними вікнами та шифером). Та це й недивно, адже громадяни роками не ремонтують свої оселі, тому що бідність заїдає, а тут ще й горе таке.
Спілкуючись з людьми вражало те, що мешканці саме таких будинків дякували за увагу з боку міської влади і не дуже сподівалися на державну допомогу. Взявши, як то кажуть, «на олівець» усі пошкоджені будинки, інформацію я передала до міської ради, спеціалісти якої вночі вносили дані до списку будівель, що постраждали внаслідок вибуху. Так і працювали – вдень ходять по вулицях, вночі вносять в компютер. Нагадаємо, що у Сватовому 156 вулиць, площ та провулків та 7 тисяч будинків. Люди, до яких не потрапили спеціалісти з будь-яких причин (нікого не було вдома, чи господар не проживає за даною адресою), протягом наступного тижня самі реєструвалися в міській раді і теж вносилися до списків громадян, чиї будинки постраждали. В той же час паралельно реєстрація людей відбувалася і в УСЗН.
За тиждень після вибуху, у пятницю 6 листопада, електронна база у кількості 1682 постраждалих будинків та квартир була передана до Сватівської райдержадміністрації в управління соцзахисту з метою закриття загального реєстру на виплату матеріальної допомоги. Але попасти до цього загального реєстру пощастило не всім. За словами начальника УСЗН Т. Шумакової, вони фізично не змогли внести всі пошкоджені будинки з реєстру міськради. В той же час Тетяна Андріївна заспокоїла, додавши, що всі, хто не попав до першого реєстру, будуть внесені до додаткового. Протягом другого тижня додатково в міській раді зареєструвалися ще 228 осіб, список яких теж був переданий до УСЗН.
Далі розпочинається найвеселіше. Власник кожного постраждалого будинку для отримання компенсації повинен не тільки зібрати певний пакет документів, а ще й надати акт обстеження будівлі на пошкодження. І це зрозуміло, адже просто так ніхто бюджетних грошей не дасть. Відповідальність за складання цих актів теж було покладено на міську раду. Наша пісня гарна - починай спочатку! Тобто знову 156 вулиць, складені акти – в міську раду, де вони підписуються, реєструються, сортируються по вулицях, а потім централізовано передаються до райдержадміністрації. Та от лихо! Одна з високопосадових чиновниць райдержадміністрації невдоволена роботою міської ради, бо не тільки списки «не так сформовані», а й акти обстежень не так заповнені. Воно, звичайно, добре сидіти в кабінеті та «поганяти» тих, хто і так «везе». Може, замість критики та певного невдоволення потрібно було скоординувати роботу двох структур та докласти максимум зусиль, аби не «ганяти» сватівчан між двома установами за тією чи іншою довідкою. Бо, як говорять, в іншого порошинку в оці видно, а у себе...
Станом на середу, 18 листопада, до райдержадміністрації з міської ради були передані 2091 актів обстеження. Думали все, трохи відпочинемо від натовпу, і займемося своєю безпосередньою роботою. Та не так сталося, як гадалося! Зранку в міській раді вишикувалася черга з людей, чиїх актів в УСЗН з якихось причин просто не знайшли, або вони були складені на інші прізвища. Розумію, складно працювати з великою кількістю людей, без вихідних та ще й вночі. Хтось невірно вніс адресу до реєстру, хтось вписав не те прізвище в акт, хтось «загубив» акти, поклавши їх до теки без назви, хтось вимагає абсурдну та непотрібну довідку…
В подібній ситуації у кожного можуть бути промахи та неточності, і не у всіх витримують нерви. Тому потрібно не «тикати носом» у чужі помилки, а зробити так, щоб жоден сватівчанин, чиї будинки постраждали від вибухів, не залишився без державної допомоги.
Наталія Світлична