У суботу на Сватівщину вже вдруге завітав «Театр української традиції «Дзеркало». Для дітей міста та району вони показали виставу «Принцеса Рися або казка про королівський годинник», а на 16-ту годину була запланована премєра вистави «Блокпост Україна». Ця вистава є першою в світі про «гібридну» війну, присвячена вона героям АТО і Василю Кіндрацькому — захиснику України, який під час оголошеного перемиря попав під обстріл, коли віз для цієї постанови реквізит. На жаль, він не доїхав, але до людей дійшла та правда про страшні хвилини, дні та місяці війни, що сьогодні точиться на сході нашої держави.
Постановка Володимира Петранюка — художнього керівника театру «Дзеркало». Сама ідея постанови «Блокпост Україна» народилася на основі віршів Бориса Гуменюка — заступника командира батальйону «ОУН», який із серпня минулого року дислокується у селищі Піски поблизу Донецька.
У основі вистави — наше життя, яке, немов рушник, вишитий червоними та чорними нитками — «Червоне — то любов, а чорне — то журба». Цим рушником, як стежкою, сьогодні йде Україна, цим рушником огорнуті долі героїв вистави «Блокпост Україна».
Сюжет постанови на перший погляд є простим, але зміст його дуже глибокий, він відображає сьогоднішнє життя захисників України на передовій — ніби на березі ріки, що віддаляє цей світ від того, життя від смерті, зібралися під старою шовковицею хлопці-вояки. Грім «Градів» кличе їх на фронт, а українські чорноброві дівчата у купальських віночках охоплюють їх полумям любові. Червоне і чорне. Схід і захід. Вони дивляться один одному в очі з двох сторін фронту крізь оптичні приціли своїх гвинтівок. І раптом серед ненависті і полумя боєць бачить, що той ворог — такий же як він, ніби відбиток у дзеркалі, подібний йому. Закляті вороги сходяться на нейтральній землі і, спілкуючись про любов і смерть, футбол і пиво, раптом розуміють абсурдність війни.
Але наступного дня вона — ця клята війна, знову продовжується «…Знову стріляємо! Завтра знову чуємо якісь крики! Може, це кричать поранені? Може, то живі кричать над тілами загиблих? Може, це твій земляк з того боку запитує: «Який рахунок матчу «Шахтар» — «Карпати»? Це той випадок, коли найкращий рахунок сьогодні нульова нічия…». І єдиний свідок бойових дій — стара шовковиця, як лялька-мотанка, як Покрова Богородиці летить над світом материнським вишиваним рушником. Образ матері, яка так не хотіла пускати свого сина на фронт і яка його втратила від ворожої кулі — відображає матерів України, щочекають або не дочекалися своїх славних синів з війни. Монолог героїчно загиблого захисника України, який ніби говорить із українським народом, переконуючи його у тому, що помирати за свою Батьківщину не страшно. Все це по-особливому глибоко передає настрій бійців з передової, славних синів України, її захисників.
Вистава «Блокпост Україна» є виставою-піснею, виставою-молитвою, вона — посилання до кожного небайдужого серця. Під час її перегляду на очах запрошених до зали сватівчан, гостей міста, військовослужбовців блищали сльози. Після закінчення глядачі аплодували акторам театру української традиції «Дзеркало» стоячи.
Наприкінці заходу зі словами вдячності до колективу театру звернувся голова райдержадміністрації В.Ю. Озеров, який вручив колективу лист подяки.