Спілкування без кордонів
Ліга Українців Канади (ЛУК) — громадсько-політична, неприбуткова організація, метою якої є утвердження і розбудова незалежної демократичної Української держави на основі об'єднаної та міцної українсько-канадської громади. Основні аспекти діяльності Ліги включають: плекання української ідентичності в Канаді освітньою діяльністю; активна участь у громадсько-політичному житті Канади; розвиток партнерства з ідейно-спорідненими організаціями та сприяння розвитку громадських структур в Україні. Лігою Українців Канади керує Крайова Управа, яка розміщується в Торонто.
Саме голова Крайової Управи Бондарівського середовища Орест Стеців разом із Харківськими волонтерами завітали 10 вересня до Сватового. Учасниками місії були Сергій Кузан (координатор волонтерської мережі «Вільні люди»), Володимир Пілат (Полтавщина) та Валентин Бондаренко (Харківщина). Шановне панство вже побувало із візитом в більшості населених пунктів східної України в рамках місії «Схід», куди вони не тільки привезли гуманітарну допомогу українським військовим, а й зустрілися із керівниками громад, щоб визначитися з найпроблемнішими питаннями, у вирішенні яких може допомогти Канадська діаспора. Подібна зустріч відбулася і у Сватівській міській раді. Участь у ній, окрім міського керівництва на чолі з Євгеном Рибалко, взяли керівники комунальних підприємств міста, сватівські представники громадських організацій, волонтери та активісти.
За словами організаторів місії, головна мета зустрічі – встановлення контактів на рівні громад в Україні та за кордоном. За словами Сергія Кузана, канадські українці дещо інші, але весь час працюють у напрямку підтримання нашої державності, не тільки співпрацюючи з волонтерськими організаціями, а й лобіюють допомогу Україні на державному рівні, спонукаючи на це канадських депутатів. Саме завдяки зусиллям ЛУК було прийнято урядове рішення про забезпечення українських воїнів обмундируванням та необхідним оснащенням. Також велике значення канадці приділяють збереженню і відродженню історичної памяті та національної ідентичності як канадського, так і світового українства.
Під час зустрічі пан Орест презентував перший в Україні мілітарний журнал “Миротворець”. Місія журналу — подання широкої картини бачення боротьби українського народу, формування сучасної мілітарної культури, аналіз минулих конфліктів, які допоможуть зрозуміти, як українцям перемогти і домогтися сталого миру, погляд на війну з різних рівнів, корисний для формування цілісної картини у всіх комбатів, адаптація переселенців та відновлення звільнених територій. За словами гостей, сам журнал є аполітичним. Його видають за підтримки Української Миротворчої Школи та за партнерства волонтерської мережі “Вільні люди”. Взагалі у канадців багато проектів по допомозі бійцям на фронті, відновленню історичної памяті та правди. Тому члени делегації запросили і сватівську громаду долучитися до співпраці, у тому числі з обміну інформаційними проектами.
Під час розмови волонтерів цікавило питання збереження миру на Сватівщині. Як це вдалося сватівській громаді?
За словами Є.В. Рибалка, на це вплинуло багато факторів. Зокрема, під час початку збройного конфлікту на Донбасі сватівчани не підтримали псевдореферендуму за федералізацію, завдяки консолідації зусиль влади, фермерів, підприємців, активістів, міліції, військкомату було організовано розвантаження військової техніки ЗСУ саме в нашому районі, сватівчани допомагали в облаштуванні блок-постів спочатку для місцевої самооборони, а потім для військових. Діяли швидко, не зважаючи, що в районі були спроби розхитати ситуацію. Всі ці та інші фактори і вплинули на збереження миру та стабільності в регіоні. Потім за прикладом Сватівського району діяли і прилеглі райони. За словами Євгена Вікторовича, тільки завдяки обєднанню громадян та нашій ментальності мир було збережено, бо сватівчани завжди вирізнялися від інших жителів сходу держави своєю проукраїнською позицією, адже є нащадками Слобожанських козаків, у наших предків українське коріння. Недарма колись наш район був у складі Харківської губернії.
Учасників зустрічі коротко ознайомили з історією Сватового, досягненнями та проблемами, які сьогодні стоять перед громадою, планами на майбутнє. Гостей цікавили питання чи є у нас в місті сиротинці, як проходить перейменування вулиць, патріотичне виховання молоді та інші питання громадсько-політичного життя.
Протоієрей храму Покрови Пресвятої Богородиці о. Дмитрій пояснив гостям про відмінність менталітету західного та східного українця. За словами священика, не можна засуджувати людей зі сходу України тільки за те, що вони мають дещо іншу думку, їх треба зрозуміти і поступово змінювати їхню ментальність. За словами о. Дмитрія, ніхто так не постраждав від геноциду та репресій, як у східній та центральній Україні – людей тут пригнічували десятиріччями, більшість громадян через бідність не мали можливості виїздити за межі області, аби порівняти життя в інших регіонах чи за кордоном. В той же час ні голодомор, ні репресії не вбили у сватівчанах української культури, вони памятають та зберігають духовну спадщину, мають свою історію та намагаються своєю працею зробити життя кращим. «Коли людина все життя їсть тільки сіль, вона ніколи не зрозуміє, що таке цукор чи мед. Я пишаюся Сватовим, бо це найбільш українське місто по всій країні, єдине місто на сході, де немає російськомовної школи. Я вважаю, що сватівчани найбільше в Україні заслуговують на повагу та підтримку», - зазначив о. Дмитрій.
Члени делегації відвідали Сватівську обласну спеціальну загальноосвітню школу-інтернат. Сьогодні ця установа – єдина в Луганській області, і теж потребує підтримки. Наразі там тривають заплановані ремонтні роботи. Зокрема йде заміна старих вікон на енергозберігаючі. За словами директора установи Ю.М. Довбнича, всього замінено 230 вікон, також замовлено виготовлення чотирьох сходових клітин, заплановано придбати нову пральну машинку, електросковорідку, 5 телевізорів та 5 холодильників. За словами Юрія Миколайовича – ці бюджетні витрати були заплановані на 2015 рік. Наразі силами колективу школи проводиться косметичний ремонт в будівлі. Головне, щоб діти навчалися та проживали в теплі і у відповідних побутових умовах. Керівництво інтернату звернулося до канадців із проханням допомогти придбати посудомийну машину, прес для сушки білизни та предметні ліцензійні програми для навчання дітлахів.
Відвідали гості і єдиний в Луганській області мобільний військовий госпіталь, розташований на стадіоні. Ознайомилися с побутовими умовами перебування поранених бійців та медичного персоналу. На даний час госпіталь забезпечений майже всім необхідним, в тому числі медичними препаратами та обладнанням. Гості були приємно вражені турботою та небайдужістю місцевої влади, адже як облаштування приміщень для дислокації мобільного госпіталю, військової комендатури, міліції та розміщення 15-ти військових підрозділів, так і допомога внутрішньо переміщеним особам додало до повсякденного життя громади додаткових турбот.
Гості також відвідали центральний сквер відпочинку, де були вражені затишком, охайністю та умовами для відпочиваючих. Місія із задоволенням спостерігала за дітьми, які проводили тренування з футболу на новому спортивному майданчику, із задоволенням випробували тренажери, що стоять в парку для всіх бажаючих, помилувалися скульптурами та історичними памятками.
Наприкінці подорожі гості з Канади та Харкова відвідали храм Покрови Пресвятої Богородиці, де разом помолилися за мир в Україні.
P.S. Після прибуття до Харкова Сергій Кузан був настільки вражений нашим містом, що у Фейсбуці написав наступне: «Та найбільше враження справила громада міста Сватове: приклад реального партнерства місцевої влади (в першу чергу - в особі міського голови), громади та Української церкви. Саме вони не допустили сепаратизм минулої весни, і, на відміну від більшості міст Сходу, над Сватовим жодного разу не був піднятий російський чи терористичний триколори.
Будівництво церкви, ремонт комунальних закладів (серед яких - будинок для дітей з вадами здоров'я), допомога військовим - все це однакові для всіх питання порядку денного міста. Ніхто ні на кого не "киває" і не скаржиться, а разом долають труднощі.
Приклад для всієї України, добрий партнер для громад за кордоном».
Ольга Найдьонова