355-й річчниці від дня заснуваня міста Сватове присв'ячується
До 1860 року в нашому місті не було жодного навчального закладу. Але розвиток міста, як торговельного та транспортного центру, примушувало місцеву владу в якійсь мірі розвивати і народну освіту. У 1900 році духовенство Куп'янського повіту вирішило відкрити церковну школу для навчання своїх дітей. Її вирішили відкрити в Сватове-Лучці, бо слобода була районним центром і вважалася одним з багатих поселень. Зібрали сходку селян, на якій духовенство поставило питання про виділення земельної ділянки під будівництво школи. Виділили площу в 4 гектари. Її хотів забрати один поміщик під будівництво заводу, але селяни не дали дозволу на це. Прийняли жителі селища рішення: школу будувати за свої кошти і власними силами. Кожен селянин мав відпрацювати певну кількість днів. Усі погодилися і почали будівництво. Цеглу возили з с. Мілуватка.
У 1904 році школа була готова. Називалася вона «другокласна церковно-учительська» і перебувала у підпорядкуванні духовенства. У будівництві брала участь велика кількість жителів, але не всі вони мали право послати вчитися до неї своїх дітей. У школі мали змогу навчатися лише діти заможних сватівчан і багатіїв з навколишніх сіл. Школа випускала вчителів початкових класів та псаломщиків. Щоб вступити до неї, потрібно було закінчити початкову школу. У класах було по 30-35 учнів, а всього в школі навчалися 100-120 дітей. Викладали такі предмети: російську мову і літературу, арифметику, геометрію, історію, географію, фізику (не повністю), закон Божий і хоровий спів. При школі був хор (подібно кухоль). Заняття його проводилися вечорами, вчили лише церковних пісень. Навчання проводилось в 5 кімнатах. В одній з кімнат перебувала "Зразкова" початкова школа, де майбутні вчителі, яких звали "пан учитель", проходили практику. Інших вчителів називали на ім'я та по батькові. У приміщеннях двох класів були квартири для вчителів, ще у двох класах - склад і кухня, а в хімічному та фізичному кабінетах жили учні. Це був гуртожиток. Навколо школи був великий двір, фруктовий сад, де росли різні сорти яблунь. Учні його доглядали, але не користувалися урожаєм, тому що суворо заборонялося. Перший випуск був у 1907 році.
В 1917 році у школі почали навчатися діти робітників і селян. Це були ланки, які складалися з 5-6 учнів однієї вулиці. При школі був магазин, в якому продавали учнівське приладдя. У школі працювали різні гуртки: драматичний, шумовий (гребінки, дзвінки, струнні інструменти), юннатів, хімічний, математичний, хоровий. Члени драматичного і шумового гуртків готували вистави, з якими виступали перед учнями, батьками і в залізничному клубі. Члени літературного гуртка випускали у підшефному колгоспі "Хвиля революції" газети, читали періодичну літературу, ставили концерти. Багато працювали юннати. Ранньою весною вони підрізали дерева, висаджували їх, доглядали і збирали врожай. Вечорами діти вільно не ходили містом – за цим стежили члени учкому. Якщо когось помічали, відразу критикували в газеті. Критика була гострою і допомагала учням не порушувати правила. Влітку діти відпочивали в піонерському таборі, найбільше в "Чайці", який був організований у 1932 році в с. Райгородка.
З 1934 по 1939 рік школа № 1 називалася зразковою школою Сватівського району. Вчилися у дві зміни. Діти молодших класів навчалися в будинках по площі ім. Т.Г. Шевченка. У школі було 18-20 класів, загальна кількість учнів сягала 800 чоловік. Учительський колектив складався з 36-40 чоловік, з них - 2 інструктора. Директором школи №1 до 1940 року був І.О. Чернушенко, якого у грудні обрали депутатом районної ради. Завучем школи був той час працював А.Я. Мішанський. Діти любили і поважали вчителів за їх копітку, невтомну працю. Школа мала земельну ділянку до 10 гектарів, сад фруктовий - 3 гектари, двоє коней, три корови, до 500 штук кролів, 50 вуликів бджіл.
Земельна ділянка була розташована біля лісу "Долгенького". Тут вирощували сільськогосподарські культури учні старших класів під керівництвом агронома і вчителів біології. Учні працювали по 4 години на день в рамках навчальної програми. Зібраний врожай, як і прибутки від тваринництва, пасіки та садівництва, передавали до шкільної їдальні, де учні харчувалися. При школі теж була земельна ділянка, де сьогодні розташований парк. Тут працювали юннати молодших класів, учні 8-10 класів доглядали за садом, а за кроликами - учні 5-7 класів. Керували роботами на ділянці Ф.М. Чернушенко і Г.С. Дігтяр. Також школа №1 мала майстерні з обробки дерева, де працювали інструкторами П.М. Толок та В.П. Козьменко. З 1935 по 1937 рік при школі працювала вечірня педагогічна школа, яка готувала вчителів 1-4 класів.
У класних кімнатах, у коридорах на вікнах і тумбочках стояли кімнатні квіти, за якими доглядали юннати. Також у коридорах стояли м'які дивани. Діти бережливо ставилися до шкільного майна. Учнівський колектив був дисциплінований, дружний. Більшість учнів навчалися на «відмінно» і «добре».
Під час окупації школа випробувала на собі наслідки господарювання ворога: були вибиті шибки і рами (ці отвори заклали саманом), вирвані двері, обдерті стіни, вирубаний сад і дерева навколо школи. При німцях на 2-му поверсі був шпиталь ворога, а на нижньому - кухня і стайня. Але після визволення міста в школі з'явилися її справжні господарі - учні. Разом з учителями та батьками вони привели школу до нормального стану, встановили рами, шибки. Спочатку вчилися в сусідніх будинках, а через деякий час - на нижньому поверсі. На верхньому була російська школа. Так тривало два роки. У школі було холодно. Не вистачало дров. За ними їздили кіньми після занять учні старших класів в ліс. Не було підручників, зошитів, за якими їздили аж на базар у Харків. Писали на старих журналах і газетах. Важко було з харчуванням, хліба не вистачало.
У школі на клас давали хлібину, 1 кг якого коштував 20 руб. Учитель в класі розрізав її на маленькі шматочки по 50-60 грамів, і тут же учні негайно їли свої порції. Але, незважаючи на труднощі, діти успішно навчалися і допомагали країні.
Давно закінчилася війна, ліквідована розруха. Школа не один раз проводжала у самостійне життя своїх вихованців. А ті, які залишалися в її стінах, щодня зустрічалися з учителями у світлих, теплих класах і опановували таємниці наук. Довгий час директором школи був М.Ф. Бондарєв. Розростався сад, висаджений після війни. У ньому учні під керівництвом вчителів досліджували рослини, доглядали за кроликами, вирощували курчат. При школі працювали різні гуртки. Великою повагою користувався шкільний хор і домровий оркестр, яким керував А.М. Степанов. У школі, починаючи з 8-го класу, учні вивчали автосправу і по завершенню 10-го класу отримували права шофера III класу. Була вантажна автомашина. Для неї силами батьків та учнів був побудований гараж. На ній учні проходили практику, а також виїжджали у сусідні колгоспи збирати врожай.
Силами учнів, батьків і вчителів, було побудовано друге приміщення школи, де були дві класні кімнати, спортивний зал, бібліотека, піонерська кімната. В обох приміщеннях проведено парове опалення. Школа мала майстерню, де учні вчилися обробляти дерево і метал. Щодня діти отримували гарячі сніданки та обіди в шкільній їдальні. У 1958 році школа в числі перших в Україні була переведена на восьмирічну освіту. Два роки вона була експериментальною, де впроваджувалися нові навчальні програми. Школу за цей час відвідали працівники обласного і республіканського відділів народної освіти. Вони не тільки займалися дослідженням, а й проводили уроки, виготовляли з учнями наочність, проводили збори загонів.
З 1953 по 1960 роки директором був Г.С.Титарев, він же і вчитель математики, з 1960 по 1963 рік – О.Є. Лісняк, учасник Великої Вітчизняної війни, вчитель історії, з 1963 у 1965 рік школу очолював К.П. Ушаков, а в 1965 році з посади інспектора відділу освіти був призначений директором Ф.М. Друзь, який раніше вже працював у школі вчителем історії. Це був дуже ерудований чоловік, добре володів англійською мовою. З 1979 року по 1980 рік директором працювала В.І. Никифорова. З вересня 1980 по серпень 1997 рр. директором школи був Л.М. Королько, а у 1997 році його змінила на посту З.В. Кускова, яка працювала до 2012 р. З 2012 року по 2015 рік директором школи був С.А.Загоруй. Сьогодні призначено Т.О. Христос. Навчання до 1996 року проводилися російською мовою, а останні 20 років школа має статус україномовної. У закладі працювало багато вчителів, які зробили неоціненний вклад у виховання молодого покоління, це – Рибальченко І.Г., Фурсо А.І., Щербак П.І., Новохатська Є.Л., Чернятина М.П., Батарчук Н.І., Степанов А.М., Бондарєв М.Ф., Лісняк О.Є., Чернушенко І.О., Кривоніс Н.С., Никифорова В.І., Радченко Т.І., Білецька Н.Ф., Савілова В.О., Задира Г.Г., Федорова Г.М., Фурсо В.А.. Багатьох з них вже немає поруч з нами, але вони назавжди залишили свій слід у людських серцях.
Сьогодні цей освітній заклад налічує 238 дітей та 27 педагогів. Учні школи беруть участь у районних олімпіадах і займають призові місця. Але це вже новітня історія, сторінки якої теж поповнять памятну скарбницю учнівського та педагогічного колективів Сватівської ЗОШ №1.
За матеріалами Сватівської ЗОШ №1 та Сватівського краєзнавчого музею
Відповіднодостатей9,13ЗаконуУкраїни«Прозасадидержавноїрегуляторноїполітикиусферігосподарськоїдіяльності»,плануприйняттярегуляторнихактів ...
читать далее »
Унашомумістіживутьрізнілюди.Однілюблятьсобак,інші-котів.Одніїздятьнаавтомобілях,інші-ходятьпішки. ...
КАЖЕ,ЩОЗБЕРІГАВКОНОПЛЮДЛЯСЕБЕ
Минулоготижняу48-річногомешканцяс.Райгородка,поліцейськівиявилиполіпропіленовийпакетзречовиноюрослинногопоходження ...
КабінетМіністрівУкраїнисвоєюпостановоюзатвердивпроективрамкахфінансовоїугодиміжУкраїноютаЄвропейськимінвестиційнимбанкомзметоюреалізації ...
Якрозповів"Голосугромади"міськийголоваЄвгенРибалко,Сватовевідвідаладелегаціязміста-побратимаПлунге.Підчасвізитуобговорювалисяпитанняналагодження ...
