У минулій газеті «Сватівські відомості» під рубрикою “Просте питання” була надрукована невеличка замітка І. Гриценка «Куди ідуть наші кошти?», в якій шановний дописувач намагається долучитися до розподілу видатків міського бюджету. Оце якби він розподіляв міські мільйони, то тоді б усі у Сватовому вже були б щасливими та заможними. Навіщо, наприклад, утримувати міську газету «Голос громади» і виділяти на це 240 тис. грн на рік, коли в цій газеті розповідається «про бездіяльність нашого міського голови… Краще б ці кошти використати на пільговий автобус для пенсіонерів, як це було раніше…». «Шановні земляки, мені здається так далі піаритись не можна, бо нашим дітям і онукам скоро буде нічого ні їсти, ні одягнути, а пенсії 1000 грн не вистачить і на похорон, хіба що завернуть в газету «Голос громади»…», - пише автор.
Ми не дуже розуміємо, яким чином ліквідація комунальної газети вплине на підвищення пенсій та на добробут сватівчан, а от щодо доцільності утримання преси органів місцевого самоврядування хочемо прояснити ситуацію. Потрібна газета «Голос громади» чи ні вирішує не пан Гриценко, а півтори тисячі передплатників, які її отримують поштою. Додамо до цього ще 4-6 тисяч читачів, які щодня відвідують офіційний сайт газети «Голос громади» в Інтернеті. Електронну версію нашого видання читають не тільки в Україні, а ще у 14-ти країнах світу.
Якщо пан Гриценко так хвилюється, що 240 тис. бюджетних коштів, то хочемо проінформувати читачів куди ж дійсно ідуть ці гроші.
Стовідсотковим засновником газети є Сватівська міська рада. Це рішення депутатів міської ради, а не особисто міського голови. Згідно із законодавством, засновник повинен оплачувати друк видання і папір, на якому друкується газета, ціни на які тільки за останній рік зросли на 65%. Також засновник повинен оплачувати висвітлення діяльності органів місцевого самоврядування. Ці кошти передбачаються у міському бюджеті, і ні для кого не є таємницею, адже міський бюджет затверджується на відкритій сесії Сватівської міської ради, рішення друкуються у газеті та висвітлюються на офіційній сторінці міської ради в Інтернеті. Тобто ця інформація цілком доступна і кожен бажаючий може з нею ознайомитися. Всі свої фінансові зобовязання засновник газети перед «Голосом громади» виконує, як і редакція виконує свою роботу, згідно того ж законодавства. В той же час цих грошей не вистачає на утримання газети, тому робітники редакції виконують інші послуги інформаційного характеру, приймають платні оголошення та поздоровлення (до речі, з кожного квадратного сантиметру, відведеного під оголошення чи поздоровлення, ми теж сплачуємо податок до бюджету на відміну від приватної газети), займаємося виготовленням фотографій, альбомів, грамот, листів подяки, банерів, візиток та іншою діяльністю в рамках чинного законодавства. Так що нехай шановний І. Гриценко не переймається нашою зарплатнею, бо на неї ми заробляємо собі самі.
Демонструємо тільки цифри і нічого зайвого. Минулого 2014 року наше маленьке підприємство, на якому працює тільки четверо людей, заплатило податків та зборів до бюджетів різних рівнів, включаючи пенсійний фонд, 125 тис. 769 грн. Тільки до пенсійного фонду підприємство відрахувало 83 тис. 318 грн. За 6 місяців поточного року редакція «Голосу громади» перерахувала 72 тис. 223 грн податків і зборів, у тому числі до пенсійного фонду – 47 тис. 796 грн. Тому не важко підрахувати, що кожен співробітник «Голосу громади» за рахунок своєї праці протягом року утримує майже двох пенсіонерів з пенсією, як пише Гриценко, 1000 грн.
Для порівняння - приватна газета сплачує по 243,60 грн єдиного податку та по 428 грн пенсійних внесків з кожного робітника щомісяця. Інших податків приватні підприємці не сплачують. Навіть, якщо припустити, що у приватній газеті працює 4 робітники, то нескладно підрахувати, що протягом року приватна газета сплачує до бюджету 23 тис. 468 грн (за умови, що всі робітники офіційно оформлені).
Окрім податків та зборів редакція «Голосу громади» оплачує оренду приміщення, всі комунальні послуги (електроенергія, вода, опалення, вивезення сміття).
Наостанок хочемо додати. Стаття в «СВ» «Куди ідуть наші кошти?» дивним чином співпала із відповіддю, яку отримала пані Лазаренко (голова Громадської ради) на запит щодо фінансування газети «Голос громади». Але цей факт будемо вважати простим збігом з виходом у світ Божий статті пана Гриценка. Інколи дивуєшся, як деякі сватівські супер-активісти за 13 років існування газети не переймалися питанням її утримання та і взагалі видатками міського бюджету. І, нарешті, вони “прозріли” і вирішили контролювати бюджетні витрати. В той же час чомусь ніхто з активістів не контролює і не переймається питанням наповнення бюджетної скарбниці. Так, витрачати ми всі вміємо, ось тільки заробляти не у кожного виходить. Але, за логікою І. Гриценка, нехай про це думають міський голова та депутати.
І ще. Пропонуємо пану Гриценку хоча б місяць пропрацювати у нашій газеті, після чого поцікавимося його думкою стосовно адекватності зарплати та може й для себе щось корисне надбаємо.
P.S. Копію статті ми надіслали до газети “Сватівські відомості”. Сподіваємося, що надрукують.
Редакція газети «Голос громади»