Дуже важко вирахувати «вартість» вільного висловлювання власної думки. Не боятися, що ваша думка відрізняється від інших, не боятися спілкуватися з хамами або людьми, які звикли все брати «горлянкою». Свобода – взагалі дуже вартісна річ. Саме таке приходить на думку після командировки до с. Райгородка. Метою візиту стало питання, яке зараз активно опрацьовується на теренах України, – створення спроможних громад шляхом обєднання. Сватівська міська рада однією з перших в Україні почала роботу по обєднанню громад. Депутати міськради прийняли на сесіях всі необхідні рішення, пройшов етап публічного обговорення, декілька разів відбулося засідання робочої групи. Також було розіслано відповідні пропозиції про обєднання до всіх сільських та селищних громад, які межують з територією сватівської громади. Відмову обєднатися надіслали Первомайська, Гончарівська, Коломийчанська, Ковалівська сільські ради. Не зрозумілою залишається позиція з Мілуватською , Райгородською, Свистунівською, Маньківською, Куземівською та Стельмахівською сільськими радами, які не надіслали рішень своїх рад з даного питання.
Саме з пропозицією про обєднання завітали представники Сватівської міської ради до Райгородки. В перший день нашого візиту спілкування відбувалося у колі депутатів, керівників та членів виконкому. Зустріч була діловою, питання стосувалися тільки положень ЗУ «Про добровільне обєднання територіальних громад», звичайно у межах тих додаткових можливостей, які кожна з наших громад може отримати в процесі обєднання. Наша група намагалася донести до активу райгородчан саме головне – можливості, які відкриває процес обєднання. А можливості прості – додаткове залучення коштів на розвиток вже обєднаної громади (при цьому йдеться про суми у сотні тисяч гривень, а то і більше). Яким чином? На підтримку та розвиток обєднаних громад світове товариство виділило близько 3,5 млрд. гривень. Але ці кошти отримають тільки ті громади, які доведуть свою спроможність шляхом обєднання. Ще одним аргументом на користь об'єднання було те, що бюджет такої громади буде набагато більшим за рахунок повернення 60% податку з фізичних осіб. Головним аргументом «проти» члени активу висували боязнь того, що «…Сватове, отримавши кошти, забуде про всі обіцянки, знищить село як таке, позакриває садочок та школу…». Було якось ніяково таке слухати, але я вважаю подібні сумніві нормальними. Люди, які турбуються про свою громаду, повинні впевнитися в порядності намірів своїх сусідів і у правових засадах будь-яких партнерських відносин. Пропонувалося за рахунок коштів, які отримає обєднана громада, відновити дорогу до Райгородки, будівництво якої на теперішній час коштує 10 млн. грн! Де сьогодні візьме Райгородська громада такі гроші? Районний бюджет не в змозі виділити таку суму? Фермер чи підприємець дасть кошти з власної кишені? Відповідь очевидна.
Як приклад, ми наводили підрахунки, яким може бути обєднаний бюджет і скільки коштів можна буде просити і реально отримати на розвиток. Єдиним прикладом в Луганській області є Новопсківська громада, яка провела процес обєднання, і на жовтневих виборах вже буде обирати голову обєднаної громади. Так ось, вони запросили на програми розвитку своєї громади близько 50 млн. гривень! І вони їх отримають! Люди, які можуть швидко реагувати на позитивні зміни в суспільстві, не жити старими стереотипами, не марити колгоспами-привидами, здатні на розвиток. Жити старими спогадами сьогодні — це шлях до самознищення. Треба йти вперед, шукати нові можливості.
Питання про обєднання набрало «обертів» під час нашої другої зустрічі, коли зібралося все село. Говорити з селянами було важче. На моє запитання, хто читав відповідний закон і володіє інформацією про мету, зміст, механізм створення обєднаної громади, виявилося – ніхто! В той же час дуже активною була позиція декількох людей, які ще з вечора дізнавшись про мету нашого візиту, вже провели «роботу» серед селян. Ці громадяни тупо, поводячись по-хамські, маючи дебелі голосові звязки, просто кричали «…не голосуйте..., не вірте … , не слухайте…». Коли до зустрічі приєднався міський голова Є. Рибалко, вони намагалися виказати відверту зневагу до нього, як до голови сусідньої громади. В той же час було приємно, що в залі переважна більшість людей були нормальними і розумними громадянами, які вміють слухати та поважати інших. На жаль, проблеми, що турбували селян, не стосувалися питань обєднання і компетенції міського голови. Селяни бідкалися на мізерні пенсії та зарплати, на те, що молоко так і не стає для них можливістю оправдати свою щоденну клопітку працю, на те, що в країні йде війна … На жаль, але багато хто з них так і не зрозумів, що питання обєднання – це нагальне питання виживання громади в сучасних умовах, і не просто виживання, а ще й величезна можливість для розвитку, для залучення додаткових коштів, які отримає сьогодні більш сміливіший та розсудливіший, і яких більше ніколи не запропонують. А ще ми говорили з райгородчанами, що перспективні карти спроможних громад вже затверджені (у громадян також вони були на руках, хтось вже розповсюдив). І пройде зовсім небагато часу, як вони все одно будуть у складі обєднаної громади, але головну вигоду, яку надавав закон про добровільність, отримає хтось інший. І кого тоді будуть звинувачувати у тому, що дорога так і залишиться без ремонту? Молоду особу, яка кричала: «Не вірте сватівчанам, вони отримають гроші, а нас зроблять жебраками». Я не хотіла цього писати, бо не личить посадовій особі опускатися до написання не зовсім перевірених фактів, але і промовчати не можу. Після зборів, спілкуючись з селянами, я запитувала про цю групу негативно налаштованих людей , що буквально забивали кожну розумну думку односельців. Як сказали односельці, сама криклива пані претендує на посаду голови сільради, а крикливого чоловіка, який стояв між книжковими рядами і тупо кричав «НІ» на будь-яку пропозицію, знають як заядлого любителя міцних напоїв. Дуже шкода, що через амбіції однієї людини, яка не розуміється на будь-якому питанні, вся Райгородська громада зробила крок назад у своєму фінансовому забезпеченні. Втішає те, що розумних і мислячих очей під час зустрічі було набагато більше. Можливо, просто хтось дійсно не зрозумів пропозиції, не розібрався в можливостях, які пропонуються, а хтось просто не захотів звязуватися зі своїми «суперактивними» односельцями (про всяк випадок). Свобода вибору – річ коштовна. Свій вибір Райгородка зробила. А час розсудить — і тих, хто промовчав, і тих, хто вперто кричав “проти”.
Людмила Жаданова, заступник міського голови
Своє бачення ситуації висловив Сватівський міський голова Є.В. Рибалко: “На вопрос: «Для чего приехали?» — ответил прямо: выполняю Закон Украины «Про добровільне обєднання громад». Поэтому рекомендую не препятствовать. Эта реформа требует от высшего руководства страны отказа от части своих полномочий с тем, чтобы избранные власти на местах могли разделить с ними ответственность за свои действия на благо местных общин.
Все устали от скандалов, популистских выступлений и поиска виновных, присвоение земли – основное занятие политиков. Я за конструктивную конкуренцию и за защиту интересов общества, без коррупции. За местную демократию. Все понимают, что так жить дальше нельзя, но боятся расставаться с предрассудками, с прошлым. Меняется политическая система, страна. Киев отдает полномочия на места, никто не забирает землю и права граждан. Проблему вижу в том, что некоторые чиновники боятся потерять теплые места и преференции, и для этого используют правовой нигилизм населения. Это общая проблема всего украинского народа - бедного, разочарованного обещаниями, воровством в верхах.
Никого не заставляют объединяться насильно, но «дырявые» бюджеты, малочисленность трудящихся и нерасторопность на местах сыграют злую шутку – это уже очевидно. Сватово останется городом, но сегодня есть шанс оказать помощь соседям. Надо объединить усилия, помочь друг другу на этапе реформирования, привлечь международные фонды, которые безвозмездно оказывают финансовую поддержку. Мы обязаны первыми занять места в неизбежном процессе реформирования.
Нам всем хватит жить в «стране — кровоточащей ране», из которой вытекают ресурсы, деньги, люди. Мы не должны жить в государстве – банкроте, которое переходить из ниоткуда в никуда, в мире болота и жаб, квакающих о своих интересах, об уникальности Донбасса и Триполья, об СССР и каких-то славных традициях родов, которым нету перевода. Хватить возвеличивать абсурд в ранг выдающегося менеджмента, уникальности Москалей и Саакашвили. Все это – мыльный пузырь. Время, которое дала судьба, имеет свою цену. Я не буду плыть рабом на галере, где ненавидят друг друга и покупают за гречку, за деньги, за обещания. Уже не помогут ни вздохи и ахи, рыдания, проклятия, стенания на судьбу и президентов. Надо стараться жить и жить по-людски, с приоритетами и стремлением к успеху. Слава Богу, уже есть лучики надежды — это люди, защищающие мир, это волонтеры, это новая полиция в Киеве и, главное, те, кто устал жить по-старому и горевать по прошлому — все, кто не хочет превратиться в рабов.
Рано или поздно объединение будет, но хотелось бы, чтобы этот процесс был все-таки добровольным и осознанным людьми”.