До редакції телефонують сватівчани з відгуками на пропозицію топонімічної комісії щодо перейменування окремих вулиць м. Сватове. Ставлення до закону про засудження тоталітарних режимів в Україні різне, але перейменування вулиць, на думку громадян, повинно відбуватися виважено і грамотно, щоб через десятки ровів не потрібно було знову виконувати подібну процедуру.
На думку нашої постійної читачки Ніни Іванівни, немає потреби повертати всім вулицям їхні історичні назви. Наприклад назви вулиця Дворянська чи площа Базарна зовсім не відповідають реаліям сьогодення. На думку сватівчанки, у нас є багато людей, які свого часу прославили рідне місто далеко за його межами. Їхніми іменами і потрібно назвати вулиці, щоб увіковічити память про славетних земляків.
А ось Василь Семенович пропонує назвати вулиці прикметниками: абрикосова, квітникова чи березова. Галина Іванівна схиляється до більш патріотичних назв: свобода, мир, єдність, незалежність.
Підліток Богдан взагалі не переймається цим питанням. Говорить, що у деяких західних країнах взагалі вулиці мають тільки номери, а люди там живуть набагато краще ніж ми.
А нам здається: як «корабель назвеш, так він і попливе…»
Що ж, у кожного свій погляд. Обговорення триває.
До газети зателефонувала ветеран педагогічної праці Раїса Андріївна. Жінка висловила критичні зауваження про те, що наша газета дуже багато уваги приділяє Євгену Рибалко, як посадовій особі. На думку читачки, міський голова робить багато для міста, в той же час це не означає, що його потрібно вихваляти, адже це його робота. Раїса Андріївна вважає, що висвітлення роботи міської ради в цілому і міського голови зокрема чимось схоже на рекламну акцію, що наводить на думку про наближення виборів.
В той же час співрозмовниця погодилася, що Євген Рибалко опікується долею сватівчан і поважно ставиться до людей похилого віку.
Також колишній педагог скептично висловилася про декомунізацію. На її думку, декомунізація розпочалася давно – ще при Кучмі, коли розвалили підприємства, «під час керівництва Просіна декомунізували в районі все, що колись будувалося комуністами, - житло, підприємства, установи. У людей тоді теж була можливість будувати власне житло. А сьогодні поки що нічого не побудували, зате пільги зняли», - резюмувала Раїса Андріївна.
Можливо сватівчанка і права по-своєму, але минулого не повернеш, а щодо сьогоднішнього життя, то сподіваємося, що «танець святого Вітта» в Україні колись закінчиться і поступово все стане на свої місця. Тільки потрібно кожному з нас теж прикласти до цього певні зусилля, зокрема уважно спостерігати за ситуацією, розмірковувати та робити правильні висновки. Не вірте обіцянкам, а вірте ділам.
Щодо публікацій про роботу міської ради взагалі та міського голови особисто, доводимо до відома читачів, що газета «Голос громади» була створена саме для цієї мети і її стовідсотковим засновником є Сватівська міська рада. Згідно Статуту, головним видом діяльності є саме висвітлення інформації про роботу місцевого самоврядування.
Постійна наша читачка Ніна Іванівна зателефонувала до редакції і обурилася відкритим листом від деяких жителів пл. Привокзальна на те, що працівники дитячого садочку упорядковують прилеглу до будинку територію. За словами сватівчанки, невдоволеними чужою роботою були ті, хто ніколи не приймав участь у громадських роботах, а тим більше ніколи не виходив попрацювати на благо громади під час організації суботників. “Це люди, які звикли завжди тільки вимагати, а самі, навіть, не замислюються над тим, щоб зробити щось корисне” - каже співрозмовниця.