Подвиг, що залишиться у віках. Новини Голос Громади

З кожним роком все далі і далі від нас події Великої Вітчизняної війни. Давно вже розорані траншеї i засипані окопи тієї війни, зарубцювалися рани ветеранів але людська память знову i знову повертається до минулого часу. Звідане i пережите не забудеться ніколи. Час нещадний, але обєктивний суддя історії.

Бувають події, навіть особливо важливі для свого часу, які з плином десятиліть стираються з памяті людей і стають надбанням архівних сховищ. Але є події, значення яких не тьмяніє від невблаганного плину часу. Кожне пройдене десятиріччя підкреслює їх велич, їх визначну роль у світовій історії. Память про ці події не підвладна часу, вона зберігається і передається з покоління в покоління.

7 травня до Сватівського районного краєзнавчого музею завітала В.А. Левченко (Шаповалова) донька учасників Великої Вітчизняної війни М.А. Шаповалової та А.А. Шаповалова. Валентина Андріївна розповіла працівникам музею більш докладніше про життя її батьків, та до 70-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні подарувала музею два портрети своїх батьків, які були написані місцевим художником в Угорщині.

Шановні читачі, пропонуємо до вашої уваги невеличку біографію учасників Великої Вітчизняної війни, ветеранів праці М.А. Шаповалову та А.А. Шаповалова.

Шаповалова Марія Андріївна народилася 24 червня 1922 року в с. Григорівка Великобурлуцького району Харківської області. Закінчила в 1941 році фельдшерсько - акушерську школу в місті Харкові і відразу була призвана на фронт. Під час війни була старшою медсестрою евакогоспіталю. Після закінчення війни деякий час проживала в Угорщині в місті Надькереш. Після виведення військ переїхала до Сватового. Марія Андріївна працювала в системі охорони здоровя на таких посадах: інспектором ОХМа ДТ, старшою медсестрою дитячої консультації, дієтсестрою в Райлікарні, фельдшером швидкої допомоги, медсестрою інфекційного відділення. Останні 18 років пропрацювала помічником епідеміолога в Райепідемстанції. Кілька років працювала завідуючою Совбезу. Мала подяки за комсомольську роботу, деякий час була комсоргом.

Учасник Великої Вітчизняної війни з 1942 по травень 1945 років. Нагороджена орденом “Вітчизняної війни ІІІ ст.”, “Ветеран праці”, нагороджена знаком «Відмінник санепідемслужби», медалями «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.», ювілейними медалями. Була відзначена персональною грамотою від Маршала Костянтина Рокосовського (грамота передана до Сватівського районного краєзнавчого музею). Померла Марія Андріївна 11 листопада 1985 року.

Шаповалов Андрій Андрійович народився 1 грудня 1918 року в станиці Голубицькій Темрюкського району Краснодарського краю. Потім з батьками проживав в місті Владивосток Приморського краю. 4 жовтня був призваний в армію. Після армії пішов на навчання в сержантську школу у Ворошиловграді, а по її закінченню був призваний на фронт. У військові роки був старшим сержантом 294 стрілецького полку, командиром 110 танкової бригади (серпень 1942 - березень 1944 рр.), командиром відділення з ремонту бронетанкової техніки з березня 1944 року.

З 28 червня 1948 по 29 травня 1980 рр. працював на Млинзаводі №6, який у грудні 1961 році перейменували в Комбінат хлібопродуктів, де він працював майстром складу готової продукції. Будучи на пенсії працював охоронцем Ощадкаси з 1980-1985 рр.

Андрій Андрійович - учасник Великої Вітчизняної війни, боїв на Курській дузі (ІІ-й Український фронт). Нагороджений орденом “Вітчизняної війни ІІ ст.”, медалями «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.», також нагороджений ювілейними медалями. Був відзначений персональною грамотою від Маршала Костянтина Рокосовського (грамота передана до Сватівського районного краєзнавчого музею). Помер Андрій Андрійович 3 січня 2004 року.

Ми повинні віддати данину шани, поваги ветеранам праці — працівникам фронтового тилу, які довгі роки війни щоденно забезпечували всім необхідним фронт, наближали Перемогу.

Щирі слова поваги ми повинні сказати «дітям війни», у яких війна забрала разом з дитинством близьких та рідних. Але вони виросли достойними громадянами своєї країни і примножили славу своїх полеглих батьків.

Олена Бачерікова

Порекомендовать эту статью своим друзьям:

Подвиг, що залишиться у віках

Подвиг, що залишиться у віках фото:

Опрелюднення проектів рішень

Які проблеми сьогодні вирішуємо і що плануємо зробити

Новини кримінальні

Захистили проектів на 22,5 мільйони гривень

Минулого тижня до нас завітали Литовці!