Пусть вечно весна в Вашем сердце живет!
Валентина Василівна Лісняк одна з тих молодих людей, які в роки Великої Вітчизняної війни пішли на фронт захищати своєю Вітчизну.
Народилася Валентина Василівна в сімї залізничника в 1925 році, закінчила середню школу №1. У 1943 році після звільнення міста від німецьких окупантів як і багато інших юнаків і дівчат, пішла добровільно в Радянську армію. Воювала на ІІ Українському фронті, була старшим сержантом медичної служби. В 1944 році, в боях за місто Ясси, отримала поранення, через яке після лікування була комісованп по інвалідності. Довго лікувалася, але треба було жити далі, і Валентина Василівна вступає до Харківського учительського інституту на філологічний факультет за спеціальністю «Учитель української мови та літератури». Після закінчення навчання приїхала працювати до Сватового і була призначена вчителем в СШ №6.
Ніби в рідну сімю ввійшла молода вчителька в колектив, який оточив її турботою і увагою. Великий вплив на становлення молодого фахівця мали вчителі Н.С. Терещенко, О.М. Гаренко, Г.С. Козьменко, М.І. Кириченко, І.М. Піщитата інші.
Той час – то час становлення СШ №6, бо з кожним роком до школи приходили молоді вчителі (багато тих, хто працював до війни не повернулися з фронтів). У школі склався згуртований колектив, здатний навчати і виховувати учнів відповідно до вимог часу.
Валентина Василівна працювала наполегливо, оволодівала педагогічною майстерністю, багато працювала з додатковою літературою, виписувала методичні журнали, шукала нові форми роботи, які б допомагали учням отримувати глибокі і міцні знання. Вона стала прекрасним педагогом, вела школу передового досвіду. Молоді вчителі приходили до неї вчитися методиці проведення уроків.
Сама Валентина Василівна давала багато відкритих уроків
В.В. Лісняк була чудовим класним керівником, душею учнівського колективу.
Її учні брали активну участь в усіх виховних заходах класу і школи, в оглядах художньої самодіяльності, у районних спортивних змаганнях, де займали призові місця. Щоліта з метою патріотичного виховання дітей Валентина Василівна організовувала екскурсії до міст - героїв Волгограда, Бреста, Києва, Москви, Ленінграда, Севастополя, а в Луганській області – до Краснодону, Мілового, звідки почалося звільнення Луганської області від німецької навали, на Міус – фронт. Багато було зроблено нею за 43 роки педагогічної праці.
Вона мала активну життєву позицію, виконувала обовязки керівника методобєднання учителів мови і літератури в школі, була членом профспілки, понад 20 років – народним засідателем у суді.
За участь у Великій Вітчизняній війні нагороджена орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня, медалями, ювілейними нагородами до знаменних дат.
За результатами педагогічної роботи нагороджувалася почесними грамотами районного і обласного відділів освіти, нагороджена знаком «Відмінник народної освіти».
Разом з чоловіком вони виростили двох дітей – сина Валерія і доньку Любу, багато чому Валентина Василівна навчила і свого онука.
В день 70 –річчя з дня Перемоги хочеться від щирого серця привітати Валентину Василівну, побажати їй здоровя, благополуччя, мирного неба над головою.
Ветерани педагогічної праці Р.А. Радченко, В.М. Карнаух, Л.О. Столяренко
Подготовила О. Найденова