26 березня, у рік свого ювілею, після тяжкої хвороби перестало битися серце людини, для якої спорт – це було усе його життя, ветерана педагогічної праці, відмінника народної освіти України Василя Яковича Сайфутдінова.
В кінці вулиці Садової (у напрямку до залізниці) стоїть великий одноповерховий будинок – «родове гніздо» сімї Бондаревих, яку очолював дідусь Василя Петро Єгорович і який вважав, що з чотирма доньками і сином буде краще вистояти буремні роки країни. Син Олексій повернувся з фронту поранений, нагороджений двома орденами Слави, і оселився з сімєю поруч, так зробила і донька Марфуша. Усі мешканці вже трьох будинків були працелюбними, дружніми, жили у мирі та злагоді. В отакому осередку сімдесят років потому народився Василько, а згодом його братик Григорій.
З дитинства і юнацтва обидва брати полюбили спорт: ганяли по вулиці у футбол, грали у волейбол тощо. Після повернення зі служби в армії Василь Якович у 25-річному віці був призначений головою районного спорткомітету, де доводилося вирішувати усі спортивні проблеми району. Йому це вдалося добре. Після побудови і відкриття у 1975 році дитячої юнацької спортивної школи її директором був призначений Василь Якович Сайфутдінов. Працюючи, він закінчив професійний вищий навчальний заклад і з головою поринув у роботу, успішно вирішуючи кадрові питання. До ДЮСШ прийшли ентузіасти своєї справи: тренер зі штанги Михайло Білобровський, наставники волейболістів Тетяна Побережець і Микола Ковальов, борець Володимир Костяник. Сам керівник був професійним тренером з волейболу. Поступово зміцнювалася матеріально-технічна база школи: для цього успішно залучалися бюджетні кошти Районо, а також шефів, з якими керівник був у постійному контакті.
Широка робота була розгорнута по залученню дітей і юнаків до занять у ДЮСШ не тільки шкіл міста, а й району. Більше 300 з них займалися у секціях з важкої атлетики, вільної боротьби, волейболу, а також у непрофільних видах спорту: футбол, шахи, настільний теніс. Така копітка і цілеспрямована робота приносила і хороші результати. Кращі спортсмени направлялися на подальше навчання до обласного спортінтернату, а потім не розлучалися зі спортом усе своє життя.
Серед вихованців ДЮСШ стали справжніми «зірками» спорту Станіслав Рибальченко, заслужений майстер спорту України з важкої атлетики, неодноразовий призер чемпіонатів світу і Європи, учасник Олімпійських ігор 1996 року у Атланті (тренер М. Білобровський), випускник ДЮСШ Михайло Новіков – неодноразовий чемпіон колишнього СРСР, був капітаном волейбольної команди Луганського «Динамо». Свою спортивну майстерність і зараз демонструють колишні вихованці дитячої юнацької спортивної школи Юрій Єгоров, Ігор Беденко, Сергій Погорєлов, Олександр Звягольський, Євген Рибалко, Олександр Євтушенко та інші колишні випускники ДЮСШ. Не зважаючи на свій солідний спортивний вік, дівчата зі Сватового тричі були переможцями змагань з волейболу в Україні серед сільських районів. Це – Тетяна Шебетя, Олена Лисюк, Мкртчан Тетяна. Високий спортивний рівень демонстрували Юрій Шматов і Сергій Коваленко, котрі зараз живуть за кордоном, але з вдячністю згадують спортивний шлях, що починали у ДЮСШ під керівництвом В.Я Сайфутдінова.
Вихованці спортивної школи кожного літа оздоровлювалися у с. Борове. Василь Якович вважав, що такий активний відпочинок дуже важливий для кожної дитини, бо допомагав набувати уміння і навички для самостійного життя. Діти самі заробляли гроші на відпочинок в агроформуваннях, а потім вчилися господарювати у таборі. Батьки із задоволенням сприймали такий відпочинок.
Сватівська ДЮСШ завжди була центром усіх міських і районних спортивних змагань серед школярів, бо значну допомогу в цьому завжди надавали тренерський склад і його керівник. На базі школи плідно працювало і районне методичне обєднання, вчителі фізкультури, а після відкриття філії ДЮСШ у Н-Дуванці її керівника В.В. Стешенка постійно консультував Василь Якович.
Хороший слід у житті залишив після себе В.Я. Сайфутдінов не тільки у роботі, а й у сімї, бо виростив і виховав разом з вірною і люблячою дружиною Валентиною Олександрівною чотирьох дітей – Олега, Віру, Юлію і Василька, а також мав дідусь і онуків.
Наш вчительський і тренерський загін району глибоко сумує разом з сімєю за Василем Яковичем і висловлює щирі співчуття Валентині Олександрівні, всім рідним та близьким.
Земля йому пухом і Царство Небесне, а блакитні небеса нехай приймуть у свої обійми його душу.
Районний відділ освіти, методкабінет, РК профспілки освітян, тренерський корпус і ветерани педагогічної праці.
Відповіднодостатей9,13ЗаконуУкраїни«Прозасадидержавноїрегуляторноїполітикиусферігосподарськоїдіяльності»,плануприйняттярегуляторнихактів ...
читать далее »
Унашомумістіживутьрізнілюди.Однілюблятьсобак,інші-котів.Одніїздятьнаавтомобілях,інші-ходятьпішки. ...
КАЖЕ,ЩОЗБЕРІГАВКОНОПЛЮДЛЯСЕБЕ
Минулоготижняу48-річногомешканцяс.Райгородка,поліцейськівиявилиполіпропіленовийпакетзречовиноюрослинногопоходження ...
КабінетМіністрівУкраїнисвоєюпостановоюзатвердивпроективрамкахфінансовоїугодиміжУкраїноютаЄвропейськимінвестиційнимбанкомзметоюреалізації ...
Якрозповів"Голосугромади"міськийголоваЄвгенРибалко,Сватовевідвідаладелегаціязміста-побратимаПлунге.Підчасвізитуобговорювалисяпитанняналагодження ...
