На свято Сорок святих, або Сорок мучеників (22 березня), ще з давніх давен кожна Українська господиня мала пекти пироги, пампушки або інше печиво. Вірили, що саме на це свято Сорок святих з вирію повертаються різноманітні птахи — 40 різних порід. Тому різну випічку: калачики чи бублики, пампушки чи кренделі пекли у вигляді пташечок - із дзьобиками та крильцями, гребінчиками та хвостиками, а часом «садили» їх на бублик, немов би на гніздечко. Хто був заможніший, то мав здатність обливати печиво медом чи цукровою поливою. Потім це все роздавали діткам. Наші предки вірили, що таке обрядове печиво, яке зїдять діти, сприятиме в господарських справах, зокрема добре на подвірьї плодитимуться кури, гуси, качки, індики. Благодать від умилостивлення перелітних птахів повинна була перейти на домашню птицю.
На свято Сорок святих ворожили на погоду. Примічали:
«На Сорок святих погода — на гречку буде врода».
«Як буде мороз, то уже далі сорок днів не буде, бо уже тих усіх сорок на цей один зложить».
«Ще має бути заметено снігом сорок закутків, і сорока морозів ще можна сподіватися. Та це тільки сподіватися, бо їх насправді не буває, зима вже з сили вибивається».
Якщо було тепло, цього дня сіяли горох, вірячи, що на кожній стеблині виросте по сорок стручків, а в кожному з них — по сорок горошин.
Розсівали по городу мак, сподіваючись на врожай у сорок разів більший за посіяне. Щоб підтримати ці надії, на Сорок святих варили горохову юшку, робили горохвяники, пекли пиріжки з горохом, готували вареники з маком.
У Сватівському краєзнавчому музеї зберігається рушник - память про Дарину Демидівну Пархоменко. На одному крилі рушника «Замовляння до дерева», на іншому крилі – до «Новонародженої дитини». Цей рушник Дарина залишила у спадок сватівчанам. Чоловік Дарини Демидівни Митрофан Данилович Пархоменко, можна сказати, був українським «Мічуриним», закоханим в природу, боготворив старинні традиції, завжди ладнав з людьми, особливо любив дітей. Своїх дітей в родині Пархоменків не було, тому він завжди спілкувався із сусідськими, яких дуже любив і яким намагався передати українські звичаї та традиції.
Митрофан Данилович був учасником війни 1914 року, а потім працював садівником. Завдяки його праці у сквері Клубу залізничників були дуже красиві алеї з бузку, квітники з волошок і, звичайно, з троянд. Троянди були його захопленням. Їздив він зі своїми квітами й на виставку до Києва, де його нагородили і подарували саджанці півоній (таких квітів у Сватовому ще не було) та багато нових сортів троянд. Сьогодні всі сватівські півонії та більшість сортів троянд – це память про цю прекрасну людину.
Ще на початку зими Митрофан Данилович готувався до свята Сорок святих, щоб воно кожного року було незабутнім, особливо для нас - дітлахів. Цього дня дорослі пригощали нас цукерками – «подушечками» та пекли «жайворонків». По-особливому смачне печиво було в сімї Пархоменків, тому дітьми ми завжди крутилися біля їхнього подвіря. Митрофан Данилович нам розповідав, що на це свято печивом викликають з вирію пташок, які за повірям, приносили із собою ключі та “відмикали” весну. Цього дня маленькі дітки у віночках ставали обличчям на південь, підносили в долоньках печені із тіста «жайворонки» і любесенько припрошували:
«Пташок викликають із теплого краю.
Летіть, соловейки, на нашу земельку,
Спішіть ластівоньки, пасти корівоньки!»
Всі гостинці ми, сватівська дітвора, несли до «Веселого яру», поверталися на південь і теж співали:
«Ой, весна, Весняночка,
Де твоя дочка, Марьяночка! У-У-У
Пташок викликає із теплого краю У-У-У
Летіть соловейки, співати пісеньки У-У-У
Летіть шпаченята до нашої хати У-У-У
Птахи прилітайте, ключі повертайте! У-У-У»
Як добре було б розповісти про цей стародавній звичай дітям наших дитсадочків, шкіл, інших навчальних закладів, а то й просто в клубах.
Для тих, хто зацікавився, надаю рецепт печива «Жайворонки».
Для тіста: 0,5 л. молока, 50 г. дріжджів, 0,5 скл. цукру, 1 ч. ложки солі, 0,5 пачки маргарину, ванільний цукор. Борошна скільки візьме тісто, яке повинно бути, як на вареники.
Коли тісто підійде, сформувати невеликі кульки. Кульки розкачуємо в долонях, звязуємо вузликом. Один кінчик нарізаємо смужечками. Це буде хвостик. Із другого формуємо голову, дзьобик. Із гречаних зерняток - двійко очей. Змащуємо яйцем і деко ставимо в гарячу духовку на 15 хвилин на середній вогонь.
Л.В. Свілогузова
Відповіднодостатей9,13ЗаконуУкраїни«Прозасадидержавноїрегуляторноїполітикиусферігосподарськоїдіяльності»,плануприйняттярегуляторнихактів ...
читать далее »
Унашомумістіживутьрізнілюди.Однілюблятьсобак,інші-котів.Одніїздятьнаавтомобілях,інші-ходятьпішки. ...
КАЖЕ,ЩОЗБЕРІГАВКОНОПЛЮДЛЯСЕБЕ
Минулоготижняу48-річногомешканцяс.Райгородка,поліцейськівиявилиполіпропіленовийпакетзречовиноюрослинногопоходження ...
КабінетМіністрівУкраїнисвоєюпостановоюзатвердивпроективрамкахфінансовоїугодиміжУкраїноютаЄвропейськимінвестиційнимбанкомзметоюреалізації ...
Якрозповів"Голосугромади"міськийголоваЄвгенРибалко,Сватовевідвідаладелегаціязміста-побратимаПлунге.Підчасвізитуобговорювалисяпитанняналагодження ...
