Війна... Волноваха... Маріуполь... Краматорськ... Харків... Одеса...
Наш розум сприймає як просту статистику сухі цифри загиблих на фронті, під час обстрілу міст, під час терористичних актів. Війна робить свою справу і наші душі становляться черствими до чужих смертей, до чужого болю.
Вражає інше. За даними наших правоохоронних органів корегувальником обстрілу в Маріуполі виявився місцевий житель, працівник ДАІ. В тому ж Маріуполі ціною життя міліціонера було затримано групу диверсантів, які мали на меті здійснити вибухи в місті з людськими жертвами, і ними також виявились місцеві. В Харкові затримано організаторів вибуху під час мирної ходи 22 лютого, які є харків'нами. Трагедія в тому, що, роблячи крок до вбивства, всі ці нові терористи розуміють, що загинуть мирні люди, діти. Можливо, з деякими вони їхали в одному вагоні метро, стояли в черзі в магазині або, навіть, ходили до однієї школи, гуляли одними вулицями, парками, а тепер стали ворогами! Градус агресії, ненависті, який роздмухує “братня” країна, досить високий, тому ворогами стають навіть сусіди!
Я боюсь поставити собі це запитання, бо відповідь може виявитись іще страшнішою. Невже і в нашому досить маленькому містечку можуть знайтись подібні покидьки?!
З огляду на економічну ситуацію в країні все частіше чути, що в усьому винен Майдан, що з Майдана почалася війна, що Майдан нічого не дав крім зубожіння, що в країні нічого не змінилось. Не погоджусь — Майдан залишив нам Свободу! Свободу, якою ми дихаємо сьогодні, свободу, завдяки якій ми можемо обирати. Так, у нас не все гаразд в країні, але ми продовжуємо утримувати, відстоювати Свободу. Свободу, яка є найголовнішим досягненням європейської цивілізації. Скажете: “І що нам з тієї свободи? ЇЇ на хліб не намажеш та й в кишені вона не шелестить”. Так, дійсно, але за Свободу люди йдуть на смерть. За Свободу люди віддають найцінніше, що вони мають — своє життя. За Свободу сьогодні повільно помирає Надія Савченко. За Свободу гинуть воїни України на передовій. За Свободу загинула Небесна Сотня. За Свободу вбили Бориса Нємцова. Врешті решт, за Свободу воювали наші діди під час Великої Вітчизняної війни. І це є найважливішим результатом Революції Гідності! Тільки усвідомивши це, ми зможемо змінити нашу країну, нашу рідну, багатостраждальну Україну!
За кусень хліба люди просто стають рабами, терористами, ополченцями, зрадниками... Саме голодомор 1933 року “зламав хребет” українській нації, саме голодомор занурив українців у рабство, від якого ми лише тепер почали поступово позбавлятися. Всупереч труднощам ми продовжуємо вірити в майбутнє, ми іронізуємо та посміхаємось над негараздами. Ми поступово перестаємо бути рабами, бо раби не сміються — раби плачуть.
PS. Тим, хто все частіше розмірковує чи варто нашому місту бути в Україні? Пораджу — порівняйте два міста — Лисичанськ та Дебальцеве. Лисичанськ звільняла армія України, а Дебальцеве — #армія ЛНР/ДНР.
Спеціально для “Голосу громади”
депутат Сватівської міської ради О.М. Рибалкін
Відповіднодостатей9,13ЗаконуУкраїни«Прозасадидержавноїрегуляторноїполітикиусферігосподарськоїдіяльності»,плануприйняттярегуляторнихактів ...
читать далее »
Унашомумістіживутьрізнілюди.Однілюблятьсобак,інші-котів.Одніїздятьнаавтомобілях,інші-ходятьпішки. ...
КАЖЕ,ЩОЗБЕРІГАВКОНОПЛЮДЛЯСЕБЕ
Минулоготижняу48-річногомешканцяс.Райгородка,поліцейськівиявилиполіпропіленовийпакетзречовиноюрослинногопоходження ...
КабінетМіністрівУкраїнисвоєюпостановоюзатвердивпроективрамкахфінансовоїугодиміжУкраїноютаЄвропейськимінвестиційнимбанкомзметоюреалізації ...
Якрозповів"Голосугромади"міськийголоваЄвгенРибалко,Сватовевідвідаладелегаціязміста-побратимаПлунге.Підчасвізитуобговорювалисяпитанняналагодження ...
