Йду сьогодні на роботу по вулиці Чернишевського, насолоджуюсь сонячним днем і раптом – вздовж дороги на луках стоять величезні мішки зі сміттям. Що таке, адже ще вчора тут нічого не було? Настрій зіпсовано на цілий день, бо я прекрасно розумію, що це сміття ще довго стоятиме вздовж дороги, хіба що хтось із жителів найближчих будинків перетягне його до свого двору під час вивезення ТПВ. Хоча мішків, звісно, за бажанням, можна буде позбавитися, а що робити з купою будівельного сміття, яке було вигорнуто тут ще восени (напевно, з вантажівки)?
Прийшла весна, пригріло сонечко. Люди почали потихеньку прибирати біля своїх будинків, позбавлятися непотрібних речей, які роками накопичувалися на подвірї. А потім найбезсоромніші громадяни потайки, мабуть, вночі вивозять сміття під ніс сусіду, аби тільки подалі від свого двору. А коли починаєш нагадувати землякам про укладання договорів з комунальниками на вивезення ТПВ, то у відповідь чуєш невдоволення та одне – у нас сміття немає. Звісно, немає, якщо його вивозити на луки чи у лісосмуги. В той же час вартість послуги на вивезення ТПВ менша, ніж коштує пачка цигарок.
Що ми за люди такі? Чому ми так себе зневажаємо? Чому бажаємо жити у гнидниках?
І спадає на думку, що дуже гуманні у нас закони. А раз ми всі бажаємо жити по-європейські, то і відповідальність за забруднення навколишнього середовища повинна буди європейською, а вартість вивезення сміття повинна бути внесена до обовязкових муніципальних податків. І тоді не буде потреби чекати ночі, щоб зробити свою підлу справу – в черговий раз нагадити там, де живемо.
Кор. “Голосу громади”