Напередодні травневих свят у Народному домі «Сватова-Лучка» пройшла персональна виставка творчості відомої на Сватівщині майстрині вишивальниці Таїсії Костянтинівни Єрьоменко. Про визнання і значення її майстерності говорили на відкритті виставки перший застуцпник голови райдержадміністрації Л.П. Русанова, керівник відділу культури і туризму РДА О.А. Деркач, головний редактор газети «Голос громади» В.Г. Верещагін, викладач районної школи мистецтв Л.В. Соколко. У підготовку до проведення виставки вагомий внесок зробили працівники районної бібліотеки (директор Л.П. Бут), районного музею (директор Л.В. Королько). Про життєвий і творчий шлях Т.К. Єрьоменко розповіла екскурсовод районного музею О.С. Слободян. Народилася Таїсія Костянтинівна 9 квітня 1942 року в Сватовому в багатодітній колгоспній сім‘ї. Після закінчення Сватівської семирічки понад рік працювала телятницею у місцевому колгоспі «Дружба». Влітку 1960 року, закінчивши курси медсестер, почала працювати вихователем дитсадка радгоспу «Учбовий». Згодом за сімейними обставинами вона переїхала до Рубіжного, де спочатку працювала медсестрою у дитсадку, а потім, до виходу на пенсію, апаратницею хімзаводу «Зоря». Після цього разом із сім‘єю вона повернулася до рідного міста Сватове, щоб доглядати за своїми старенькими батьками. Певний час Таїсія Костянтинівна ще працювала на заводі торговельного устаткування, в стоматполліклініці. Та де б вона не проживала, ким би не працювала і чим би не займалася, ось уже протягом багатьох років Таїсія Костянтинівна кожного дня намагається вільну хвилину віддавати улюбленій справі-вишиванняю, щоб поринути у світ прекрасного та піднесеного. Сама майстриня про себе говорить так: «Мої сили, моя радість, моя наснага і моя любов - це вишивання. Як би я не натомилася, яка б не була заклопотана, я з нетерпінням чекаю вечора, коли можна буде облишити все і віддатися улюбленій справі. І проходить втома, і залишаються у минулому всі болі, образи, негаразди…». Вишиванням Таїсія Костянтинівна захопилася давно. Ще в школі, коли вона вчилася читати та писати, із задоволенням переймала від матусі любов до вишивання і успішно освоювала ази цього мистецтва. З тих пір Таїсія Костянтинівна досконало освоїла різні прийоми цієї справи. Вже багато років з-під її чарівної голки виходять прекрасні роботи, справжні витвори мистецтва, які дарують людям радість і задоволення. У молодших класах вона вишивала хрестиком невеличкі роботи, переважно носові хустки, набравшись досвіду,почала вже вишивати серветки, подушечки, скатертини і кофтинки. У 6-му класі вишила картину вже значних розмірів «Озеро в лісі». Ця картина була направлена школою на обласну виставку дитячих робіт. До 10-го класу Таїсія вже вільно вишивала різні роботи. Під час закінчення СШ № 6 очолила четвірку випускниць, які вишили і подарували школі картину «Альонушка». Переїхавши до Рубіжного, Таїсія Костянтинівна увесь час вишивала, вдосконалювалася, шукала нові сюжети і візерунки. Вишивала дитячі сукні, жіночі та чоловічі сорочки, рушники та інші роботи. Вишивала сама і навчала своїх та сусідських дітей. Тепер уміють вишивати і донька, і невістка, і онучки. З 1990 року почала вишивати гладдю. Цією технікою вишиті картини «Кавказькі гори», «Квіти», і скатертини «Анютини глазки», «Маки». Але найбільшим попитом увесь час користуються рушники. За своє життя майстриня вишила їх понад сотню. Всі ці рушники різні, але однаково гарні та привабливі. Тут і подарункові, і ритуальні, і весільні …Серед них «На щастя, на долю», «Мамі», «Боже Великий Єдиний, нам Україну храни», «Блакитна Україна», «Цвіти, розквітай, мій рідний край» та інші. «Коли я вишиваю весільні рушники,- каже майстриня,- я намагаюся все зробити добре, з гарним настроєм, щоб вони стали доброю прикрасою і надійними оберегами подружнього життя молодих, їх відданості і ніжного кохання». Переважно для себе, Таїсія Костянтинівна вишиває картини, їх у неї назбиралося більше півсотні. Таїсія Костянтинівна досягла такого рівня досконалості, що наважилася вишивати не тільки картини, а й художні портрети. Вишила портрети батька, матері та доньки. Одночасно з вишиванням портретів своїх рідних, майстриня почала вишивати ікони. Вона говорить, що найбільше любить вишивати ікони, бо такі роботи додають наснаги і бажання працювати. Нею вишиті ікони «Ісус Христос», «Народження Ісуса», «Ісус і Марія», «Отче Наш», «Тайна вечеря», «Плащаниця», «Гора Голгофа» та інші. Свої чудові витвори мистецтва доброзичлива майстриня часто дарує рідним, друзям, знайомим, сусідам. Найбільше вишиванок подаровано нею краєзнавчому музею. Це і портрет Т.Г. Шевченка, і панно з текстами «Заповіту» Шевченка , Гімну України та «Без Тараса, верби та калини не було б України», рушники «До 80-річчя ювілею Сватівського району», «До 45-річчя музею», «Квітуй, розквітай , Сватівщино, мій край», «Боже Великий Єдиний, нам Україну храни». З 2000 року Т.К. Єрьоменко бере активну участь у районних та обласних виставках народної творчості. Її роботи були представлені у Києві в Палаці «Україна». У 2007 році вона брала участь у вишиванні «Рушника національної єдності» . У 1999 році фотографії її робіт були занесені до каталогу виставки творів декоративно-прикладного та образотворчого мистецтва майстрів Луганщини «Душа землі Луганської». Багато разів про неї та її роботи писали місцеві та обласні газети. За вагомий внесок у розвиток української культури, високі творчі досягнення і майстерність, за вагомий внесок у збереження та пропаганду історії рідного краю, розвиток декоративно-прикладного мистецтва Сватівщини Т.К. Єрьоменко нагороджена дипломом ІІ ступеня обласного фестивалю «Червона калина», дипломом ІІІ ступеня І Міжнародного фестивалю мистецтв «Слобожанський Спас» та багатьма почесними грамотами та листами подяки Луганського обласного центру народної творчості, Сватівської райдержадміністрації, Сватівського міського голови, відділу культури і туризму райдержадміністрації.