Рівно рік тому українці ціною великих втрат на Майдані практично голими руками “скинули” бандитський клан Януковича. В Росії й досі говорять, що це був збройний переворот. Але ті, хто був тоді на головній площі країни, хто бачив безліч відеофактів тих подій, спостерігали зовсім інше — сотні тисяч доведених до відчаю українців з палицями, деревяними щитами та «коктейлями молотова» йшли на “озброєних до зубів” беркутівців. На той час повалення режиму регіоналів, які за підтримки більшості в парламенті намагалися перетворити всю країну на суцільний концтабір, для більшості українців здавалося нездійсненною мрією. Прості люди найсильнішої нації у світі здійснили неможливе. Те, що починалося як мирний протест за право йти європейським шляхом розвитку, переросло в справжнє повстання. Узурпована влада намагалася “придушити” народні протести, давши відмашку на застосування вогнепальної зброї, в результаті чого тільки за три лютневі дні загинуло більше ста чоловік.
Ще рік тому вже було ясно, що справжніми ворогами України були не тільки продажна українська влада, а й Володимир Путін. Саме в час підписання договірних зобовязань між тоді ще діючим президентом Януковичем та представниками опозиції до Криму вторглися російські «зелені чоловічки». Вже тоді Путін приступив до реалізації давно розробленого плану по захопленню території сусідньої держави, скориставшись правом сильного, правом закривати роти всім інакомислячим, правом забороняти відчувати себе вільними, правом встановлювати свій «російський порядок» там, де він вважає за потрібне, боячись повторити долю своєї “київської маріонетки”.
Минув тяжкий для країни рік після тих лютневих подій в Києві. Боротьба проти єдиновладдя Януковича та його підлабузників завершилась перемогою, але боротьба за свободу та незалежність нашої держави триває й досі. Революція Гідності сплутала всі карти російського агресора, який хотів розколоти Україну з мінімальними втратами. Прекрасно усвідомлюючи, що в України практично немає армії, Путін негайно почав гібридну війну і на Донбасі. Сценарій російського узурпатора передбачав за тією ж схемою отримати контроль і над Дніпропетровськом, Миколаєвом, Одесою, Запоріжжям, Харковом. Але російський диктатор не врахував найважливішої складової українського суспільства – патріотизму і любові до Батьківщини. Саме завдяки простим українцям за лічені місяці була відновлена боєздатність наших Збройних Сил. На підтримку армії українці зібрали півтора мільярди гривень. Десятки тисяч пересічних українців йдуть добровольцями, розуміючи необхідність захищати рідну країну від російської навали. Попри все, армія відродилася, суспільство змогло обєднатися і змиритися з труднощами, викликаними війною, уряд виявився здатним, навіть в умовах війни, виплачувати зарплати, пенсії та виділяти гроші на озброєння. Країна двічі провела чесні вибори і створила легітимні інститути влади. Україна сьогодні від Донбасу до Ужгорода вперше знає, що хоче миру, процвітання, щасливого та гідного майбутнього.
20 лютого вся країна відзначила подвиг тих, хто віддав своє життя під час Революції Гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року). У Сватовому цього дня відбулися урочисті заходи біля Памятного знаку на честь 1025-ї річниці хрещення Київської Русі в центральному парку відпочинку.
Вшанувати героїв прийшли представники військових частин, які дислокуються у нашій місцевості, керманичі міста та району, представники підприємств, установ та організацій, школярі. Учні тримали в руках повітряні кульки синього та жовтого кольорів, державні прапори, квіти. На стенді «Герої не вмирають» були виставлені фотокартки всіх, хто рік тому загинув під час цинічного розстрілу на Майдані Незалежності в Києві. До підніжжя стенду були покладені Гірлянда Слави, квіти, свічки, як шана всім патріотам, які віддали своє життя, захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України. Їх імена навіки увійдуть в новітню історію нашої новонародженої України.
Олена Бачерікова