29 січня на пл. 50-річчя Перемоги відбувся захід під назвою екскурсійна стежка «Історія центральної площі міста Сватове». На захід були запрошені учні шкіл. Їм були вручені маршрутні листи із позначками історичних місць площі. У цих місцях на дітей чекали працівники музею Л.М.Королько, І.В.Шишлова, О.В.Середа, Я.В. Бондарєва та вчитель історії Сватівської ЗОШ №2 Н.В. Ачкасова. Прийшов привітати шановне зібрання і Сватівський міський голова Є.В. Рибалко, який побажав усім успіхів, добра та миру.
Учні разом з міським головою поклали квіти до Меморіалу Слави, Памяті та Скорботи і віддали данину памяті загиблим героям.
Потім діти розійшлися по призначеним історичним пунктам, де на них чекали розповіді про історичне значення памяткок.
«Меморіал Слави, Памяті та Скорботи»
Перший памятник, який був встановлений на площі 50-річчя Перемоги, - це памятник Всеросійському імператору, царю-визволителю «Олександру II», відкритий 3 липня 1912 року. Однак цьому памятнику не судилося довго простояти, він був зруйнований німецькими окупантами ще в роки Першої світової війни. Примітно те, що камінь, на якому зараз стоїть скульптура солдата, - найстаріша частина всього меморіального комплексу, бо саме на ньому й був встановлений памятник Російському государю. Перші поховання меморіального комплексу відносять до 1918 року. 19 грудня 1918 року у братській могилі були поховані 4 бійця: Е.Р. Вискребцов, П.К.Головін, В.П. Кандабаров, Р.Я. Щербаченко Крюківського партизанського загону, які загинули при звільненні слободи Сватове від петлюрівських військ. У 1919 році сюди були перепоховані останки бійців Сватівського фронту, що загинули в квітні 1918 року при захисті слободи від навали німецьких військ. В цьому ж місці в окремій могилі був похований і командувач Сватівським фронтом, командир загону балтійських моряків В. М. Годлевський, який героїчно загинув при захисті слободи. У 1943 році в братську могилу були перепоховані 121 загиблий воїн 846-го стрілецького полку 267-ї стрілецької дивізії, які звільняли місто, а також воїни, які померли від ран у шпиталях. У 1952 році сюди були перепоховані останки 13 комуністів, розстріляних фашистами у серпні 1942 року в урочищі Гапчино і встановлено памятник - скульптуру воїна з 11-ма меморіальними плитами та прізвищами похованих.
«Штаб Катеринославського полку»
У 1825 році слобода Сватова Лучка стає центром великого аракчеєвського військового поселення. Один із перших будинків військового поселення, побудований у 1825 р. і був будинком штабу Катеринославського полку. Це був величний деревяний будинок, побудований у стилі російського класицизму з деревяним парником і деревяними колонами по головному фасаду.
Після ліквідації військового поселення у цьому приміщенні була відкрита церковно – приходська школа. У 1905 р. поряд із цим будинком був побудований млин. Який працював за допомогою газогенератора німецького виробництва. І у будинку штабу поряд із церковно – приходською школою розташовувалася контора млину. Після революції млин був націоналізований і перетворений у борошномельний завод №6. А приміщення колишнього Катеринославського полку було передано цьому заводові під контору і профспілковий клуб.
Під час війни 1942-43 рр. у цьому приміщенні розташовувався радянський військовий шпиталь. Після війни з 1947 р. приміщення використовувалося під контору борошномельного заводу і навчання учнів початкових класів СШ №7. У цьому будинку зараз розміщується магазин автозапчастин.
«Добровільне товариство сприяння оборони України»
Це приміщення земської школи було побудовано на початку ХХ століття.
Під час громадянської війни у 1918 р. у ньому розміщувався політвідділ червоноармійської армії, який очолювала видатна революціонерка Р.С. Землячка. До Великої Вітчизняної війни у цьому приміщенні були початкові класи СШ №7. Під час фашистської окупації приміщення було обнесено колючим дротом і використано для утримання радянських військовополонених. В надзвичайно жахливих умовах утримувалися понад сто чоловік радянських воїнів. Після звільнення нашого міста, у 1943 році, приміщення знову слугувало для навчання учнів молодших класів СШ №7. Коли приміщення стало непотрібне школі, воно було передане під офіс спортивно–технічному клубу та райкому ДТСААФ (нині РКТСОУ).
«Районний краєзнавчий музей»
Створений музей був у 1962 році вчителем історії Р.Я. Пиняковим, директором Будинку культури Н.П. Уманцем, завідуючим відділом культури С.Ф. Сокирянським, активістом громадсько-культурного життя району М.О. Білоцерківським.
Спочатку музей займав невелике приміщення і, природно, кількість експонатів у ньому теж було невеликим. До 1966 року завідував установою Р.Я. Пиняков, а потім його змінив В.І. Коструба.
А взагалі ця будівля побудована ще в 1888 році і належала Ф. М. Мороці, сипщику зерна). Кількість експонатів з того часу помітно зросла, всі їх розмістити ставало все складніше.
У 1973 році виникло питання про невідповідність музею науковим основам. В цей час його директором призначили Л.М. Королька. Були проведені значні роботи з поліпшення матеріально-технічної бази установи.
У 1981 році директором музею призначено Г.Т. Плющ. Нею була проведена величезна робота - зібрано кілька тисяч нових експонатів, колекції книжок, в яких йдеться про Сватівський район і сватівчан, картини місцевих художників (понад 200 штук), ікони, старовинні монети та грошові знаки, колекція самоварів.
Нині колектив музею знову очолює Л.М. Королько.
«Будинок офіцерського зібрання»
На самому початку розміщення аракчеєвського військового поселення (1825 – 1857 рр.) на території слободи Сватова Лучка у південній частині площі було побудовано приміщення Офіцерського зібрання для офіцерів Катеринославського полку та офіцерів штабу 2-ї Кірасирської дивізії, яка розміщувалася тут же, у Сватовій Лучці. На верхньому поверсі цього приміщення знаходився актовий зал і робочі кімнати, а на нижньому - гауптвахта для офіцерів і вязниця для солдат. У цьому приміщенні 28 вересня 1860 року була відкрита волосна школа, у якій двоє вчителів навчали 30-х учнів.
У 1867 р. на базі цієї волосної школи було відкрито елітне Міністерське зразкове двокласне Олександрівське чоловіче училище з 5-річним строком навчання. У 1887 р. в училищі навчалось 162 хлопця заможних батьків. Після революції це зразкове училище було перетворено у звичайну змішану початкову школу, в якій навчалися звичайні хлопчики та дівчатка мікрорайону.
У 1930 р. школа була семирічкою і в ній навчалося до 300 учнів. У 1936 році школа стала середньою. У цьому приміщенні навчалися у дві зміни учні середніх і старших класів. Молодші класи навчалися у приміщенні колишнього училища по вул. Дзержинського.
Наприкінці екскурсії діти повернулися до приміщення міської ради, де школярі поділилися враженнями від побаченого. Заступник міського голови Л.В. Жаданова подякувала працівникам музею за проведення екскурсійної стежки. За участь у заході, присвяченому 72-й річниці від дня визволення міста Сватове, заступник міського голови вручила учнівським колективам грамоти та солодощі.
Олена Бачерікова
Відповіднодостатей9,13ЗаконуУкраїни«Прозасадидержавноїрегуляторноїполітикиусферігосподарськоїдіяльності»,плануприйняттярегуляторнихактів ...
читать далее »
Унашомумістіживутьрізнілюди.Однілюблятьсобак,інші-котів.Одніїздятьнаавтомобілях,інші-ходятьпішки. ...
КАЖЕ,ЩОЗБЕРІГАВКОНОПЛЮДЛЯСЕБЕ
Минулоготижняу48-річногомешканцяс.Райгородка,поліцейськівиявилиполіпропіленовийпакетзречовиноюрослинногопоходження ...
КабінетМіністрівУкраїнисвоєюпостановоюзатвердивпроективрамкахфінансовоїугодиміжУкраїноютаЄвропейськимінвестиційнимбанкомзметоюреалізації ...
Якрозповів"Голосугромади"міськийголоваЄвгенРибалко,Сватовевідвідаладелегаціязміста-побратимаПлунге.Підчасвізитуобговорювалисяпитанняналагодження ...
