Не буду писати довгих листів з образами чи зі сльозами випрошувати співчуття. Я приїхала до вашого міста майже три місяці тому, бо в нашому місті (з новою владою, новими правилами і старими підходами до життя) існування для нашої родини стало неможливим. Наша сімя звичайна, середньостатистична (як говорили раніше) – я з чоловіком та двоє дітей. З самого початку війни ми займали тверду проукраїнську позицію, за що й постраждали. Ось сама пишу ці слова – «проукраїнську», і дивуюся . Ми займали позицію звичайного , нормального мешканця країни, в якій живемо, але це ми так думали раніше, а зараз все по-іншому. Чоловік пішов до війська, і на всі мої заперечення відповідав: «Я йду тебе захищати і дітей своїх захищати». Після того стало зрозуміло, що українців у нас мало, а патріотів ще менше. Якось скоса стали на мене поглядати сусіди, та й розмова при зустрічі не ладилася. Наша родина відразу відчула ворожнечу до себе, навіть від знайомих людей та колишніх друзів. Проходячи вулицею, я почала відчувати недобрі погляди та висловлювання – «її чоловік обстрілює і вбиває наших громадян, хай би вже росіяни всіх цих укропів перебили скоріше». Забравши дітей я приїхала до сестри в Сватове. Спочатку мені здалося, що ми потрапили до раю, бо люди тут всі – патріоти, тримаються єдиною купкою, міцним таким кулачком, і роблять все заради перемоги над загарбниками української землі. Але після того, як моя сестра порадила нікому не розповідати, що чоловік воює в українських військах, я замислилася – де ж тоді Україна? Де ж ті, хто любить землю на якій живуть, і завжди готовий її захищати? Невже слово «патріот» стало таким, що вимовляти його потрібно пошепки, щоб ніхто не чув?
Нещодавно спілкувалася з однією активною сватівчанкою – красива, видна жінка, співає в якомусь ансамблі. Вона запрошувала мене на концерт, в якому брала участь, але те, як вона говорила про військових, що наразі перебувають у місті, мене вразило наповал. Як принизливо, не ховаючи своєї неповаги, вона називаючи їх «укропами», кляла за те, що «понаїхали тут!». Її красиве обличчя відразу перекосилося від ненависті. Я мовчки слухала і серце моє краялося – це так і про мого чоловіка, який на передовій мерзне від холоду, недосипає, кожного дня ризикує своїм життям, а я щохвилини ризикую залишитися вдовою з двома дітьми на руках. Якась місцева співачка, що вчасно отримує пенсію, не чує вибуху гармат, живе в не розбомбленому будинку зі світлом, газом та водою, говорить такі жахливі речі. Мені хотілося вчепитися їй в обличчя і кричати на все місто – та ці ж укропи тебе захищають! Щоб ти жила спокійно, щоб співалося тобі добре, бо мені вже давно не співається, а залишилася єдина музика – це звук мобільного телефону, де кожного дня сподіваюся почути голос свого чоловіка, живого та неушкодженого. Памятаючи про прохання сестри, я просто мовчки розвернулася і пішла собі геть.
Ось тепер сиджу і думаю, так куди далі їхати? Де шукати ту Україну, яку мій чоловік зараз боронить? А може це нікому крім нас з ним і не потрібно? Ех, людоньки мої милі, не дай вам Бог, щоб мій чоловік і, такі як він, зневірилися й покинули передову! Ви не бачили на що перетворилися такі маленькі міста, як ваше, а села взагалі стоять безлюдні, розбомблені, розбиті. Загарбник розпочав війну не для того, щоб отаким артисткам зробити пенсію у 10 тисяч доларів та магазини товарами завалити. Війна вирішує проблеми маленької купки людей, а всі інші для загарбника – це просто біомаса, якої чим менше, тим краще.
Кланяюся до землі всім воїнам, які сьогодні боронять нашу землю. Зневажаю всіх, хто живе в добрі, теплі та мирі, і чекає, коли прийде той, хто «градами» знищить наш світ.
Вірю в захисників! Вірю в Україну!
Тетяна
Відповіднодостатей9,13ЗаконуУкраїни«Прозасадидержавноїрегуляторноїполітикиусферігосподарськоїдіяльності»,плануприйняттярегуляторнихактів ...
читать далее »
Унашомумістіживутьрізнілюди.Однілюблятьсобак,інші-котів.Одніїздятьнаавтомобілях,інші-ходятьпішки. ...
КАЖЕ,ЩОЗБЕРІГАВКОНОПЛЮДЛЯСЕБЕ
Минулоготижняу48-річногомешканцяс.Райгородка,поліцейськівиявилиполіпропіленовийпакетзречовиноюрослинногопоходження ...
КабінетМіністрівУкраїнисвоєюпостановоюзатвердивпроективрамкахфінансовоїугодиміжУкраїноютаЄвропейськимінвестиційнимбанкомзметоюреалізації ...
Якрозповів"Голосугромади"міськийголоваЄвгенРибалко,Сватовевідвідаладелегаціязміста-побратимаПлунге.Підчасвізитуобговорювалисяпитанняналагодження ...
