Радісна подія відбулася напередодні Нового року на Сватівщині. Вранці, 30 грудня, на пероні станції Сватове було людно та надзвичайно жваво. Тут чекали поїзда та хвилювалися школярі з національною символікою, Сватівський міський голова Є. Рибалко, голова райдержадміністрації О. Борзило та представник сватівського козацтва О. Давиденко. Всі чекали повернення із полону сватівського героя – Олександра Калюжного. Але найбільше хвилювалася, не ховаючи сліз щастя, та чекала на приїзд сина його мама Ірина.
Поїзд прибув, здіймаючи у повітря мільйони сніжинок від снігу, який щойно випав на Сватівщині. Сам Сашко був приємно здивований таким теплим прийомом та посиленою зацікавленістю до своєї персони з боку сватівчан.
Першою звільненого бійця зустрічає мама. Вона добре памятає, як вперше дізналась про те, що її син знаходиться у зоні АТО, по телевізору, коли показували сюжет з Попасної. «Це таке щастя! Це як друге народження. Ми його вимолили. Молили і, слава Богу, що він вдома і що він живий», - радіє Ірина.
Олександр Калюжний пішов добровольцем до батальйону «Донбас» ще на початку бойових дій. Разом із побратимами визволяв Лисичанськ. Після «Іловайського котлу» потрапив у полон, де пробув довгі 118 днів. І, відмічаючи черговий прожитий день рисочками, думав про маму, про рідну домівку, про рідну країну, яку захищав, та сподівався на повернення у місто свого дитинства.
Спочатку полонених тримали у приміщенні СБУ в Донецьку. Там більшості з них довелося пройти через тортури та приниження. Особливо бойовики оскаженіли, коли дізнались, що Сашко з Луганської області. Соромязливий хлопчина, справжній патріот не дуже охоче згадує про всі випробування, через які йому довелося пройти: «В Донецьку саме в СБУ було складненько, а ось в Іловайську – там дуже багато проукраїнські налаштованих людей, які нас годували, приносили теплі речі». Чому пішов добровольцем, пояснює просто: «На той час недалеко від нашого міста була лінія фронту, і мені якось не хотілося жити, наприклад, в Росії чи якійсь «новоросії». Якісь ото республіки незрозумілі, тому і пішов, бо не міг спокійно дивитися на те, що відбувається».
«На жаль, Олександр не єдиний полонений із сватівчан, - каже Сватівський міський голова Євген Рибалко. – У нас ще багато земляків, які потрапили у схожу ситуацію. За них хвилюються батьки та близькі, за них хвилюємося всі ми. Кожен воїн української армії, кожен захисник Вітчизни – справжній герой. Тому за кожну людину потрібно боротися, щоб всі вони поверталися живими до рідних домівок».
Школярі теж прийшли підтримати сватівського героя і були дуже схвильовані. «Він наш земляк, він відстоював нашу честь, воював за нашу Батьківщину. Ми дуже раді, що він повертається, ми дуже його чекали», - каже школярка Олена. А юні сватівчани Валентин та Владислав додали свої слова вдячності: «Сьогодні ми зустрічаємо військовополонених, щоб підтримати їх, показати, що ми єдині і ми памятаємо про них, думаємо про них, бо всі вони у наших серцях. Тисячі воїнів воюють сьогодні за нас. Необхідно їх поважати та показати, що вони потрібні нам, що вони не полишені сам на сам у скрутні хвилини свого життя, бо вони воюють за добру справу, за самостійність нашої України».
«Виховуючи патріотизм у дітей, - каже Сергій Загоруй, директор ЗОШ№1, - потрібно памятати, що все починається з маленького. Саме з того, що ми зараз зустрічаємо, підтримуємо свого героя-земляка. Ми покажемо йому, що ми його довго чекали, що він нам потрібен. Ми скажемо йому найщиріші слова вдячності».
А Саші Калюжному ми бажаємо якнайшвидшої реабілітації від потрясінь, які він пережив. Нехай новий рік принесе в його життя спокій, загоєння душевних ран, витримку та поміркованість.
На подвигах таких героїв потрібно виховувати підростаюче покоління, щоб вони завжди памятали, що належать до славетної української нації і не тільки є нащадками славних українських воїнів, а й творцями історії України.
Героям слава!
На фото: голова Сватівської РДА О.І. Борзило та Сватівський міський голова Є.В. Рибалко зустрічають героя-земляка; щасливі миті повернення Олександра Калюжного.
Кор. «Голосу громади»