Понад 60% опитаних жителів Луганська не хочуть бути громадянами ЛНР і не бачать перспектив у «республіки», вважають, що Луганщина - частина України і виїхали з окупованої території, щоб автоматично не стати громадянами самопроголошеної квазідержави. Про це повідомляє сайт міста Луганська, який оприлюднив результати опитування жителів області. І тільки 21,9% планують стати громадянами ЛНР, а 2,9% вірять у матеріальну підтримку цієї «республіки» з боку Росії. В той час, за результатами опитування Всеросійського центру вивчення громадської думки, тільки 11% росіян хочуть бачити ЛНР та ДНР у складі Росії. Можна зробити висновки, що ці «апендицити» не потрібні нікому, окрім “долбанутих” федералістів, приправлених криміналітетом.
А в інших, спокійніших районах Луганщини (в тому числі і у Сватовому), багато хто спить і бачить себе у складі Лугандонії чи Донбабве щасливими та незалежними. Мабуть, незалежними від усіх благ цивілізації, від зарплат і пенсій, від обовязків та закону, від правил та соціуму.
Іноді думаєш – може й правда відгородити цю територію високим муром і пускати туди всіх бажаючих, тільки назад нікого не випускати. Нехай живуть там, як їм подобається, бо такі люди з мисленням рабів не можуть спокійно жити в цивілізованому суспільстві.
Зруйновані вщент села та маленькі міста, сотні тисяч біженців у власній країні, страх в очах дітлахів, посивілі скроні жителів, тисячі українських солдат-захисників, які пожертвували і продовжують жертвувати власним життям задля захисту від окупантів нашого буремного Сходу, залишили свої родини, дітей, матерів – це результат дій тільки пятої частини населення Донбасу, яка бється головою об стіну відокремлення, тероризуючи при цьому всю країну.
Нам неодноразово доводилося спілкуватися не лише з переселенцями, а й з тими українцями, які сьогодні живуть у прифронтових населених пунктах з любовю у серці до України, які і зараз, незважаючи на контроль українських збройних сил, не знають спокою і зазнають сильних обстрілів з боку терористів. Нам, сватівчанам, подібне життя складно уявити, і тільки очі співрозмовників чітко передають увесь той страх, ті жахи, погрози до розправи, безсонні ночі і неспокійні дні у підвалах, безгрошівя, життя надголодь, без води, газу та світла… Це не уривки з книги про Другу світову війну, це - наше сьогодення. Так живуть наші співвітчизники у прифронтових містечках та селах, а також на окупованих територіях з незрозумілими назвами ЛНР та ДНР.
«Республіками», які ніколи не визнає цивілізований світ, в тому числі вони не потрібні і «братній» Росії, яка офіційно навіть там останніх виборів не визнала. На що сподіваються жителі та керівництво цих територій, як воно надалі буде «правити бал» серед людей, які не доїдають, не мають можливості отримувати пенсії, зарплати та соціальні виплати, а сьогодні вже йде мова про відключення цих регіонів від енергопостачання.
Хіба за це на сепаратистських шабашах стояли пенсіонери, бюджетники, обмежена в поглядах молодь? Може голосували на референдумі за жебрацтво та беззаконня, за те, що у своїй же країні вони стали заручниками власної недалекоглядності з надією повернути епоху Радянського Союзу. Вони навіть не в змозі осмислити, що вже минуло 23 роки н і та земля, де вони живуть і хочуть «русского мира», зветься Україною?
Але аналізувати та думати ми не хочемо, або не можемо, бо багато ще наших сватівчан є, були і залишаються прихильниками «Новоросії», «русского мира», ковбаси по два двадцять, триколорів, продажності та зрадництва. Вони майже відкрито «плюють» в очі українським солдатам, справжнім (не диванним) патріотам, які не з гучними гаслами, а зі зброєю в руках готові будь-якої хвилини захищати нас. Такі наші земляки називають київську владу «хунтою, карателями, фашистами», а самі спокійнісінько у мирному місті Сватове отримують щомісяця пенсії і соцвиплати від тієї ж «хунти». Більше того — вивішують червоні прапори біля своїх домівок, жадають прапорів «Новоросії» у Сватовому і відверто викладають подібні свої думки у соцмережах. Вранці вони йдуть на роботу, за яку отримують зарплатню з бюджету «хунти», а самі в той же час шкодять своїй країні і гадять там, де живуть разом з дітьми. І ми не здивуємося, що кимось (про всяк випадок) вже складені «розстрільні списки» сватівчан - «посібників київських фашистів». Ментальність недосвічених рабів зрозуміти можна. Тільки не можемо зрозуміти єдине – якщо ти так ненавидиш свою країну, чому ти тут живеш?
Їдь в Росію, де, напевно, знайдеться для тебе місце на великих просторах Сибіру або Чукотського краю, адже там по-справжньому «русским духом пахнет». А якщо не бажаєш в Росію, є запасний варіант – ЛНР чи ДНР, де для тебе знайдеться «націоналізоване» житло, де ти зможеш докласти максимум зусиль для побудови «незалежних республік», де тобі буде добре і затишно під «Градами», «Ураганами» та «захистом» терористів.
Їдь, тільки нас залиш в Україні, не ганьби її.
А от і ні, думаєш ти, краще я буду жити тут і потихеньку гадити, гадити…
На фото: один із сватівчан по-своєму сумує за СРСР; наша колега у соцмережі плаче по «Новороссии».
Журналісти «Голосу громади»