Іноді дивує, чому нас, мешканців громад сільських районів, деякі представники промислових регіонів вважають дурнями. Із впертою наполегливістю вони продовжують вішати нам «на вуха локшину». Останнім часом агітаційні штаби кандидатів у депутати почали звертати увагу потенційних виборців на, так звані, соціологічні дослідження про рейтинги своїх висуванців у різних виборчих округах. Характерно, що у кожному рейтинговому «дослідженні» лідерство тримають саме їх кандидати, і обовязково з великим відривом від суперників. Одразу стає зрозумілим, що результати подібних «соціологічних досліджень» не що інше, як намагання підняти рейтинг свого кандидата в очах виборців та черговий раз переконати громадян, що саме їхній кандидат – беззаперечний лідер перегонів. Подібні маніпуляції – це один із способів ведення агітаційної кампанії. І якщо вже аналізувати ситуацію, то потрібно звертатися до різних джерел, які займаються соціологічними дослідженням.
Так за даними громадської організації «Опора», станом на 5 жовтня 2014 року на сайті ЦВК містились відомості про 3507 кандидатів: 2103 “самовисуванців” та 1404 висуванців від партій. Після вивчення загальної кількості кандидатів, які проживають в областях України та м. Києві постає закономірне питання: “А в яких областях балотується найбільше “немісцевих” кандидатів?”. Виявляється, перші місця за кількістю кандидатів “не з цієї області” посідають Луганська (161), Київська (120) та Донецька (117) області.
У нашому 113 виборчому окрузі з 14 претендентів потрапити до Верховної Ради України лише четверо місцевих, а решта іногородні. Так і тягне запитати чужинців: чому не балотуєтесь за місцем постійного проживання? Чому вирішили «ощасливити» нас, а не своїх земляків? Може на вашій малій батьківщині вас і ваші рейтинги добре знають, тому байки, які ви розповідаєте сьогодні нам, у окрузі за місцем вашого проживання вже не сприймаються електоратом? Чи може й справді ви вважаєте нас дурнями?