Останнім часом сватівчани все частіше обговорюють появу у районі військово-польового госпіталю. Така подія породила навколо себе багато розмов. Аби розяснити ситуацію, на мої запитання відповів командир мобільного військового госпіталю, підполковник Ю.В. Подолян.
- Юрію Віталійовичу, зрозуміло, що Ваш медичний пункт є військовим обєктом і майже вся інформація про нього не підлягає розголошенню, але все ж таки, відкрийте завісу таємності навколо госпіталю.
- У госпіталі перебувають поранені із зони антитерористичної операції. Їх загальну кількість я назвати не можу, але зазначу що необхідну всебічну кваліфіковану допомогу оперативно отримують легкопоранені, бійці з середнім рівнем тяжкості, а також військові із важкими травмами.
- Для більшості цивільних військовий госпіталь асоціюється з наданням первинної екстреної допомоги, де можливості вкрай обмежені.
- Це хибне міркування. Сучасний мобільний військовий госпіталь відповідає усім потребам часу: лабораторна діагностика, терапія, реанімація, хірургія, функціональна діагностика (УЗД та рентген),ендоскопія (бронхоскопія, фіброезофагогастродуоденокопія) і т.д. Усі поранені, які потрапляли до нас, отримали допомогу чи були прооперовані, за необхідністю деяких надалі було направлено до вищих медичних закладів етапів евакуації. На даний час усі прооперовані і тяжкопоранені ускладнень не мають.
Також ми надаємо багатопрофільну медичну допомогу не тільки пораненим бійцям, а й жителям населених пунктів, де знаходимося. Наведу приклад, коли ми раніше розташовувалися у сільській місцевості, жителі по медичну допомогу зверталися навіть до гінеколога. У військовий час потрібно бути готовим надати всебічну допомогу. Для цього у нас є усі фахівці та сучасне обладнання, також ми на 100 відсотків забезпечені необхідними ліками. Навіть створено їх резерв.
- Скажіть, персонал госпіталю це штатні працівники, чи добровольці?
- Наш госпіталь військовий, тому за потреби ми були відмобілізовані для виконання своєї роботи у місцях де це необхідно. Жоден лікар не відмовився виконати свій обовязок. Окрім штатних працівників, серед нашого складу є й добровольці. Зазначу, що таких бажаючих було багато, особливо на місця хірурга і анестезіолога.
- Я помітила, що у госпіталі та на прилеглій території дуже чисто, а як у вас облаштований побут і чи є проблеми з дисципліною?
- Наша робота вимагає постійного дотримання стерильної чистоти, тому ми слідкуємо за порядком. У нас є стерилізаційне обладнання, душ та пральні машини, але, на жаль, пральня не передбачена. На даний час ми домовилися з керівництвом вашої районної лікарні про надання такої послуги. Також на території госпіталю є польова кухня, їдальня, побутові кімнати та капличка. Стосовно дисципліни тут теж усе гаразд. Свою роботу персонал госпіталю виконує чітко і злагоджено. Пересування наших працівників обмежене і діє «сухий закон».
- Зараз на вулиці вже прохолодно, яка температура у наметах?
- Ми дотримуємося температурного режиму і створюємо комфортні умови для поранених та персоналу. Для цього в нас є дизельні обігрівачі та кондиціонери. Щоправда, вже середина вересня і незабаром розпочнуться дощі та заморозки. Розуміючи, що в таких умовах госпіталю буде складно існувати, ми звернулися до Сватівського міського голови Євгена Рибалка з проханням тимчасово надати приміщення Центру культури та дозвілля (стадіон «Нива»). Зараз у пустуючому крилі вже розпочаті ремонтні роботи в кімнатах, де буде операційна, реанімація та інші функціональні приміщення.
За ініціативи Євгена Вікторовича, силами працівників міських комунальних підприємств вивезено велику кількість сміття, прибрано два невеликі простінки (не несучі), покладено на підлогу кахель, триває штукатурка стін, покращується водо та електропостачання, буде встановлено сантехніку, замінено двері та вікна. Також незабаром зявиться більш потужний котел для автономного опалювання приміщення.
На жаль, у такий складний час розраховувати на грошову допомогу від держави не доводиться, тому усі фінансові навантаження лягають на місцеві бюджети. Ми ж зі свого боку допомагаємо робочою силою. Користуючись можливістю, хочу висловити щиру вдячність Євгену Вікторовичу Рибалку за допомогу і небайдужість, а також усім сватівчанам, які надають нам усіляку підтримку.
- Юрію Віталійовичу, а як справи у госпіталі із забезпеченням?
- Дякуючи державі, волонтерським організаціям, простим людям, медикаментами та продуктами харчування ми забезпечені стовідсотково, навіть є запас. Також велику допомогу від людей ми отримуємо у вигляді миючих засобів та особистої гігієни, одягу тощо. Стосовно забезпечення запчастинами та паливом тут складніше, але ми намагаємося вирішувати ці питання оперативно.
- На території госпіталю розташована капличка, розкажіть про неї.
- Кожна людина у скрутний час звертається до Бога, а тим паче коли вона потребує зцілення і порятунку. У місті нашої постійної дислокації теж є невеличка церква і свій священик Алексій. Під час мобілізації госпіталю його було вирішено залишити, бо священик у штаті, на відміну від капелана, не передбачений. Але він самотужки вирушив за нами і вже через деякий час був поряд та надавав духовну допомогу нужденним. Священики та капелани, це люди, які не тільки вислуховують, сповідають, заспокоюють, вони розраджують і віднаходять у людини сили й зміцнюють віру. Нещодавно, після ротації, до нашого госпіталю прибув капелан - отець Роман, ми допомагаємо йому облаштуватися, бо в нас спільна справа – зцілення людей і повернення їх до повноцінного життя.
- Чого зраз найбільше потребуєте госпіталь?
- Миру. Це те, чого найбільше потребує наша Україна. Кожен поранений, солдат, лікар, кожна родина чекає на спокій і повернення до нормального мирного життя у своїй незалежній країні.
- Дякую Вам за співбесіду і бажаю щоб наша спільна мрія про мир якнайшвидше здійснилася.
На фото: кімната протишокової терапії; операційна; реанімація.