23 серпня ми відзначаємо День державного прапора України. Вага державних символів визначається вагою держави. Вагою держави як ззовні, так вагою держави всередині. Державний Прапор — це не тільки символ, гордість і святиня, а ще й емблема України, яка символізує її суверенітет, її незалежність.
Прапор є одним з трьох основних символів держави, а у світлі військових дій, які сьогодні відбуваються на території України, він набуває зовсім іншої ваги. Як ми радіємо, коли над державною установою чергового звільненого містечка майорить синьо-жовте полотнище. Як радіють люди звільнених містечок, побачивши на військовій техніці українські прапори, бо це означає повернення миру на їхню територію. Недарма під час захоплення чергових міст бойовики в першу чергу паплюжили та знищували українські прапори і встановлювали свої.
За всю історію незалежності України повага до державних символів з боку українців ставала все меншою і особливо останніми роками, коли держава не виправдала суспільних сподівань як інституція. Але поступово все змінюється, зароджується нове громадянське суспільство, відроджується нова країна – вільна та сильна і цьому є багато підтверджень. Наприклад, 17 липня поточного року в м. Ялта 54-річний мешканець на знак протесту проти дій Російської Федерації на будівлі міської адміністрації замінив російський триколор на український жовто-блакитний прапор. Прокуратура притягнула ялтинця до відповідальності за статтею 329 Кримінального кодексу Росії – «наруга над державним прапором Російської Федерації». Згідно з цим, максимальне покарання – до одного року позбавлення волі. Ніколи ми не забудемо як ще наприкінці березня у Севастопольському національному університеті ядерної енергії та промисловості студенти під час зміни прапору на російський, почали співати гімн України і розгорнули свої українські прапори. Всі ми пам'ятаємо курсантів Академії військово-морських сил ім. Нахімова у Севастополі, які відмовилися давати присягу на вірність Росії та під час церемонії зміни українського прапора на російський заспівали Гімн України. Незабутньою є 10-тисячна акція харківських студентів, які виступили проти федералізації, розгорнувши 120-метрове синьо-жовте полотнище українського прапору. І скільки не наводити подібних прикладів, втішає одне - за роки незалежності у нас виросло ціле покоління молоді, які є авангардом української нації і готова захищати свою Вітчизну, своє майбутнє.
Сьогодні кожне місто України висловлює свою державницьку позицію за допомогою українських символів. Наприклад, в Харкові державна символіка присутня не тільки на всіх установах, а й на торговельних точках, в громадському транспорті (включаючи таксі), на стовпах зовнішнього освітлення, а основні памятники в місті огорнуті синьо-жовтими прапорами. В Сватовому вздовж республіканської траси по вул. Веселій теж майоріли прапорці рідної України, але, мабуть, когось це дуже дратувало, бо нещодавно ці символи були зняті потайки вночі. Не розумію, навіщо жити в країні, яку не любиш і не поважаєш, навіщо мучитися? Може є сенс виїхати туди, де тобі більш подобається?
Державні символи — це святиня, і шанобливе ставлення до них є ознакою високої громаянської свідомості, національної гідності і, зрештою, культури людини. Ми, громадяни України, повинні знати, поважати символи своєї Вітчизни і не дозволити нікому глумитися над ними. Наші нащадки повинні пишатися тим, що ми маємо свою державу, свою землю, свою мову, свої традиції і свої символи — герб, прапор, гімн.
Ольга Найдьонова