Людина, яка працює, не може бути бідною

У березні в Києві проходив 6 з’їзд Федерації професійних спілок України.

Делегатами від профспілки працівників АПК Луганщини були М.М. Білоусов голова обкому профспілки і атор цього матеріалу.

На з’їзд прибули майже 700 делегатів від профспілок, що входять до складу ФПУ, більше 50 представників міжнародних профцентрів і організацій. В роботі з’їзду взяли участь Прем’єр-міністр України М.Я. Азаров, перший заступник голови Адміністрації президента України І. Акімова, віце-прем’єр-міністр України - міністр соціальної політики України С.Тігіпко, уповноважений Верховної Ради України з прав людини Н. Карпачова.

В. Хара, голова ФПУ, принципово порушив у своїй доповіді, та й при подальшій роботі з’їзду, багато невирішених на сьогодні державою проблем, пов‘язаних з життям та трудовою діяльністю людини праці — розвиток трудового потенціалу, регулювання ринку праці, цінова політика, реформа заробітної плати, безпека праці та соціальний захист.

Практично всі учасники з’їзду підтримали думку, що головним гальмом соціальних і економічних реформ є тотальна бідність населення.

Водночас І. Акімова намагалася переконати присутніх у позитивах дій влади по виконанню Указу Президента України В.Ф. Януковича «Про невідкладні заходи з подоланням бідності». Та це їй вдалося далеко не повною мірою.

Делегати чітко заявили, що як у цілому в державі, так і на місцях поставлене Президентом завдання щодо негайної розробки Програми подолання бідності, Міністерством праці провалене.

Підтримала делегатів і Н. Карпачова, яка висловилася за якомога скоріше подолання феодального механізму розподілу національного продукту між членами суспільства, коли безмежно збагачується невелика купка так званої еліти і живуть у злиднях десятки мільйонів українців.

Потрібен постійний діалог влади та громадськості. Влада має навчитися слухати та чути думку людей, дієво реагувати на об’єктивні зауваження та пропозиції, не намагатися нав’язувати своє бачення проблем профспілкам.

Завдяки Президенту України В.Ф. Януковичу Федерація профспілок України тепер має право на постійну присутність при проведенні засідань Кабміну, а представник профспілок безпосередньо спілкується з членами уряду та наполягає на врахуванні позиції громадськості при прийнятті урядових рішень та постанов.

Певний зверхній офіціоз, прагнення повчати профспілки простежувалися, зокрема, у виступі І. Акімової, але такий підхід не сприймався делегатами.

М.Я. Азаров у виступі та відповідях на запитання намагався бути дуже коректним. Він заявив, що профспілки — партнери Кабміну і пообіцяв, що у всіх законопроектах уряд надалі буде враховувати позицію профспілок щодо економічних та соціальних інтересів, прав і гарантій людини праці.

Під час виступів та при безпосередньому спілкуванні з представниками всіх регіонів України не відчувалося жодних протиріч у думках, поглядах та намірах. Всі відійшли від політичних уподобань і займалися об’єктивним аналізом ситуації у країні та ролі профспілок в цьому процесі.

Однозначно висловлювалися за підтримку програми дій Президента України, але не схвалювали шляхи її реалізації урядом. З цього приводу було прийнято ряд конкретних постанов та програмних резолюцій з’їзду.

На з’їзді внесені значні зміни до Статуту ФПУ, які визначають основні завдання ФПУ на даний час.

Передбачено більш наступальний характер дій профспілок у відстоюванні законних трудових та соціальних прав і гарантій для людини праці. Шляхи досягнення цього визначено різні: від ефективного соціального діалогу з владою до пікетів, демонстрацій, мітингів, страйків та інших колективних дій.

Звична роль профспілок, як «каси взаємодопомоги», розподільника подарунків, організаторів свят і дозвілля, відходить на задній план. Зараз поставлено завдання переконати членів профспілкового руху у важливості консолідації всіх сил по захисту прав людини праці.

Влучно стосовноролі профспілок висловився М. Шмаков, голова Федерації незалежних профспілок Росії: «... Сегодня главное требование профсоюзов звучит так: работающий человек не должен быть бедным. Его семья должна достойно жить. Только хорошо организованный труд и его достойная оплата могут обеспечить развитие экономики общества».

Кожен з нас має право на гідне життя, але реалізація цього права можлива лише при об’єднанні зусиль громадськості навколо профспілок.