Живіть у мирі та злагоді. Новини Голос Громади

Ми продовжуємо розповідати про наших земляків і подружжя, які прожили разом не одне десятиліття, пронесли свої почуття через роки, пропрацювали на благо Батьківщини, виховали прекрасних дітей, онуків та правнуків. Саме так можна сказати про подружжя Почтарьових Миколи Івановича та Клавдії Іванівни, які одружилися 63 роки тому і продовжують жити у мирі, любові та злагоді.

Микола Іванович народився у Сватовому у 1931 році. Батько хлопця Іван Володимирович з перших днів Великої Вітчизняної потрапив на фронт, а у 43-му загинув у бою під час відступу у с. Гетьманівка, де похований у братській могилі разом з сотнями своїх фронтових товаришів. Мама Миколи працювала прибиральницею у другій школі. Окрім Миколи у родині Почтарьових було ще двоє дітей — Віктор і Лідія. Коля — найстарший.

Після загибелі батька 12-річному хлопчику довелося два роки, з 1943-го по 1945-й роки, працювати у 7-й дистанції колії, виготовляючи цвяхи та ящики для патронів. Після закінчення війни Микола вступив до Ремісничого училища №116, що у Луганську, і там же закінчив 7 класів вечірньої школи. Післявоєнні роки були тяжкими, родина Миколи жила у такій скруті, що інколи і їсти було нічого. Тому хлопець по закінченню навчальних закладів попросився, аби його по розподілу відправили працювати до рідного міста.

З 1947 року М.І. Почтарьов почав працювати на Сватівському Маслоекстракційному заводі. А через чотири роки Микола Іванович одружився на чарівній дівчині Клавдії, з якою познайомився на МЕЗі. У 1952 році у подружжя Почтарьових народився первісток Олександр.

Через три роки Миколу направляють на цілину до Кустанайської області Джатигаринського району у радгосп Мілютинський, разом з ним туди переїжджають його дружина Клавдія з маленьким Сашком. Та через раптову хворобу Миколи Івановича молодій родині доводиться повертатися до рідного міста, де Микола знову йде працювати на МЕЗ старшим слюсарем і залишається на цій посаді до 1968 року.

У 1957 році на завод пресувальницею повертається і дружина Клавдія, через хворобу свій трудовий шлях на заводі жінка закінчила у 1986 році на посаді старшого апаратчика-дестиляторщика.

Потім у подружжя народилася ще одна дитина — донечка Наталія. У 1968 році, за ініціативою директора заводу, М.І. Почтарьова призначають майстром механічного цеху, але за умови продовження навчання. Отже цього ж року Микола вступає до Московського заочного технікуму масложирової промисловості. У 1975 році на М.І. Почтарьова очікувала вже нова посада — головний механік промобєднання (саме цього року до Сватівського МЕЗу було приєднано Троїцький та Міловський), на якій він пропрацював до 1993 року і пішов на пенсію. Того ж року у Сватовому розпочалася активна газифікація міста, тож Микола Іванович разом з активістами В.Ф. Матвієвським та В.І. Бородіним займалися газифікацією вулиць Чернишевського і частини Котовського. Та відпочивати М.І. Почтарьову довелося недовго — вже наступного року керівництво Маслоекстракційного заводу запропонувало йому посаду головного інженера, на якій Микола Іванович пропрацював до 2001 року і у 70-річному віці пішов на заслужений відпочинок. За весь час роботи М.І. Почтарьова неодноразово нагороджували численними грамотами, листами подяки та медалями.

Син подружжя Олександр закінчив школу міліції, працював у дорбуді, дільничним у міліції, а потім, як і батьки, свій трудовий шлях продовжив на МЕЗі. Донька Наталія здобула освіту у Купянському технікумі, працювала диспетчером у Сватівській автобазі №7, а у 1990 році влаштувалася на Маслоекстракційний завод бухгалтером матеріального відділу. Так склалося, що через тяжку хворобу не стало Наталії у 1998 році, але у неї залишися дві прекрасні донечки Олена та Тетяна, які вже мають свої родини і виховують чудових діточок — правнуків Миколи Івановича та Клавдії Іванівни — Софійку, Колю та Євгена. Старший онук Почтарьових, син Олександра, Андрій працює водієм у Сватівському МЕМі, його син Дмитро цього року закінчив школу і наразі вступає до вищого навчального закладу, також родина виховує 6-річну донечку Маринку.

Рід Почтарьових дуже дружний, а прикладом для цього є подружнє життя Миколи Івановича та Клавдії Іванівни, які разом вже 63 роки, підтримують один одного, виховують у любові та злагоді своїх правнуків, прищеплюючи їм все прекрасне та передаючи життєвий досвід своїм дітям і онукам.

Нехай же доля буде прихильною до вас та ваших рідних, хай щасливими зростають правнуки і живе у мирі й щасті ваша велика родина.

На фото: Микола Іванович та Клавдія Іванівна Почтарьови разом з онуками

Ольга Яцина

Порекомендовать эту статью своим друзьям:

Живіть у мирі та злагоді

Живіть у мирі та злагоді фото:

Опрелюднення проектів рішень

Які проблеми сьогодні вирішуємо і що плануємо зробити

Новини кримінальні

Захистили проектів на 22,5 мільйони гривень

Минулого тижня до нас завітали Литовці!