Шановні сватівчани!
Наш народ має славетні сторінки історії: Запорізька Січ, Конституція Пилипа Орлика. Україна пережила кріпацтво, буржуазні та пролетарські революції, памятає Грушевського, Петлюру, Махна. Народ вижив у голодоморах, виборов перемогу над фашизмом, відбудував народне господарство, разом із братнім народом прямував до комунізму, але дійшли до розвалу, ліквідації катастрофи на Чорнобилі, потрапили до Афганістану, де з честю виконали інтернаціональний обовязок. Доля подарувала Незалежність та прийшли до олігархічного капіталізму. В результаті отримали приватизацію, девальвацію, тягали, щоб вижити, «кравчучки», скуплялися по талонах за купони. Політики обіцяли, пройдисвіти грабували, кримінал безкарно займався насиллям. Силові структури обслуговували та захищали владу. Народу залишили тільки бідність та хвороби. Суспільство «загнило».
Надію подарувала Помаранчева революція, але ідеї її спаплюжили, інтереси зрадили. Народ не почули ні на Сході, ні на Заході. Революція пісень та гасел затихла. Бандити не потрапили до вязниць, а отримавши владу, з початком «ери золотого батону» та його прихвостнів, перш за все, збагачувалися та дурили людей з Донбасу, бо навчилися «кидати» та грабувати саме своїх громадян.
З піснями студентів почалася наступна революція – гідності, яка дійшла до кровопролиття, жертв самих гідних громадян України. В крісла сіла нова – стара влада, якій не дістало розуму прийняти, перш за все, Закон про імпічмент Президенту, і народ та держава зазнали анексії, агресії, почався розбрат, бачимо та чуємо вибухи, маємо жертви, протистояння, стаємо ворогами. Але ми всі по обидва боки однаково хочемо жити, у нас немає за кордоном валютних рахунків, і нам нікуди їхати зі своєї рідної землі, де наша память, батьки, рідня, майбутнє дітей. Нам потрібен спокій, потрібен мир! Матері зачекалися своїх синів та доньок! І мудрий народ свідомо обрав Президента, мабуть вперше демократично, без «батога», не з-під палки, щоб новий глава держави працював на мир, саме задля людей.
Я не знаю, як це «жити по-новому», але так, як живемо сьогодні вже не можна! Ми завжди важко працювали, сподівалися, вірили. Бачу, що повірили в останнє, бо хочемо жити по-справжньому, по-людські. Щоб працювали Закони, щоб не було корупції, щоб держава цінувала, перш за все, людину праці, тих, хто стоїть на захисті Батьківщини, виховує дітей, годує хлібом, працює для людей, щоб не було привілеїв для влади, а були рівні можливості для кожного.
Сьогодні держава обрала напрямок до Європи, яка повинна нам допомагати. Але ми й самі повинні по дорозі не розгубити своїх громадян, дружні стосунки між народами сусідніх держав. Бізнес – окремо від влади, зняти недоторканість з усіх. Контроль людей над владою. Ми чекаємо відповіді за бездіяльність, саботаж всіх гілок влади сьогодні. Ми повинні зробити аналіз дій кожного, щоб боротися з бідністю, зневагою задля майбутнього держави та громадян!
Сьогодні перемиря, яке буває тільки на війні. Тяжко та боляче все це дається. Нам усім забракло розуму і ми не схаменулися через ворожу пропаганду, через чиїсь амбіції та нездійсненні мрії, за яким не бачили наслідків, руйнування, братовбивства, геноциду.
Дякую сьогодні патріотам та прошу вибачення, що не маю можливості віддячити кожному. Впевнений, що ваша праця, ваш досвід, ваша небайдужість і така важлива допомога не заради подяк та винагород. Ваші героїчні дії спрямовані задля найціннішого – в імя миру, Батьківщини, України та майбутнього.
Основний Закон України повинен працювати та визнавати абсолютну цінність людини, її життя, здоровя, честь та гідність.
Разом з усіма сватівчанами зроблено чимало добрих справ для людей, незалежно від їхніх поглядів, бо нас обєднує Добро, Память, Серце. Впевнений, що наша подальша спільна праці обєднає суспільство заради закладення фундаменту розвитку. Ми збережемо мир на нашій землі, який ще не навчилися цінувати. У нас одна мета та спільні мрії – жити по-людські.
Бажаю всім добра, віри та миру.