До редакції звернулася сватівчанка Дорофеєва Таїса Петрівка, яка була дуже схвильована і поскаржилася на зневажливе ставлення до памятників на кладовищах та на недостатню роботу у цьому напрямку працівників КП «Сватове-благоустрій». Зокрема, жінка зробила припущення, що памятник її близької людини зачепив трактор, який проїжджав по алеї кладовища. За словами Таїсії Петрівни, на самому підприємстві вона порозуміння не знайшла, тому вирішила через газету звернутися до громадян, щоб вкотре нагадати про наш обовязок перед померлими.
«Дорога редакція газети «Голос громади»!
Хочу розповісти Вам про «порядки» на центральному кладовищі по вул. Комсомольська.
На цьому кладовищі поховані всі мої померлі родичі, в тому числі й батьки. Я часто відвідую могили моїх найрідніших людей і стараюся, щоб біля них завжди було чисто й охайно. Ось і цього разу (в четвер перед Трійцею) я навела порядок біля могил – все було добре. А вже на Трійцю мені зателефонували і сказали, що памятник моєї мами лежить збитий. Спасибі моїм дітям, що вони тут же приїхали і полагодили памятник. Але я не впевнена, що цього не повториться знову, бо по центральній алеї кладовища мотаються машини, мотоцикли, не кажучи вже про велосипеди.
Люди, зрозумійте! Кладовище – це святе місце. Нікому не дозволено порушити спокій померлих. Згадалися рядки вірша:
«Для меня здесь все навеки свято
Каждый камень, веточка и куст.
Хрустнет снег и станет страшновато –
Не уместен здесь и этот звук».
Не вміємо берегти життя, давайте хоч не будемо паплюжити память мертвих. А для тих, хто не розуміє, що таке кладовище, на воротах поставте хоча б шлагбаум і щоб він закривався на замок.
Я не знаю, хто таке зробив із памятником моєї мами. Хай Бог буде суддею цій людині. Скажу одне – в мене таке відчуття, що це по мамі живій проїхали».
Прокоментувати цей інцидент ми попрохали всіх, хто має відношення до нього.
Ларіна Тетяна Вікторівна:
— Я працюю доглядачем кладовища на півставки. По-перше, трактори сюди не заїжджають, бо це неможливо – алея дуже вузька. Якщо приїздять ставити памятники, то заїжджають бусами, але в той день ніхто не приїздив. Якщо керівництво «Сватове-благоустрій» закриє ворота, то яким чином будуть надавати послуги з встановлення памятників? Адже вручну такі важкі плити не втягнеш. Ще в пятницю я була присутня на черговому похованні, і все було в порядку. В суботу поховань не було. Вищезазначена споруда дуже стара і крихка, бо вироблена ще з цементу і потребує постійного ремонту. Я завжди попереджаю всіх відвідувачів могил, на яких встановлені застарілі памятники, про ймовірність їхнього руйнування. Але громадяни майже на це не зважають, а потім трапляються такі прикрі випадки. Хочу вкотре звернутися до громадян із проханням слідкувати за могилами своїх рідних та вчасно попереджати руйнування памятників.
Олександр, працівник кладовища:
— Якби памятник зачепили трактором, то він би зруйнувався. На мою думку, він просто впав під натиском сильного вітру, який того дня був у місті, а не розбився тільки тому, що завадила лавочка на сусідній ділянці. До речі, я допомагав підняти хрест родичу, який приїхав ремонтувати його і він ніяких претензій не висловив.
Євгенія Дмитрівна (сватівчанка):
— Я живу неподалік і дуже часто буваю на могилах своїх близьких, прибираю, квіти поливаю. Хочу вступитися за працівників кладовищ, адже вони роблять чимало для впорядкування цих територій. Так як у нас в Сватовому, ніде не носяться з кладовищами: видаляють дерева, прибирають безгоспні могили, постійно вивозять сміття. А от самі люди інколи бувають невдячні та ще й потім нарікають. У моїх родичів теж памятники старі і я знаю як багато треба за ними доглядати. Я теж ніколи не бачила, щоб на кладовищі їздив трактор.
І.В. Беденко, директор КП «Сватове-благоустрій»:
— Обїжджаю кладовища щоденно. В пятницю трактор працював по вивезенню сміття. В суботу підприємство не працювало. Я пропонував шановній Дорофеєвій Т.П. проїхати разом з майстром і розібратися з проблемою на місці, але вона відмовилася. Якщо хтось із громадян має претензії того чи іншого плану, звертається із заявою до мене, ми виїжджаємо на місце, складаємо акт і вирішуємо питання законним шляхом. Але все потрібно вирішувати цивілізовано, бо розмова на підвищених тонах тільки посилює проблему, а не веде до її розвязання. Мій кабінет завжди відкритий для конструктивного діалогу з будь-яким мешканцем міста, але й принижувати працю робітників підприємства я теж не дозволю.
Дуже прикро, що трапляються подібні інциденти. Але в будь-якому разі можна все вирішити мирним шляхом, адже в нашому житті і так багато негативу. Хочемо побажати сватівчанам порозуміння, миру та злагоди. Будьте уважними один до одного і допомагайте у скрутну хвилину.
Кор. «Голосу громади»