Впродовж багатьох років колектив нашої редакції товаришує з ветераном Великої Вітчизняної війни, учасницею партизанського руху Кравченко Ганною Василівною. Ми вже неодноразово писали про цю чудову, прекрасну людину, яка всупереч поважним рокам залишається уособленням справжньої жінки, небайдужою людиною, особистістю з активною життєвою позицією.
9 травня ми завітали до Ганни Вавилівни аби привітати її зі святом Великої Перемоги та поцікавитися її життям. Приємно, що ця жінка «тримає руку на пульсі». Вона цікавиться новинами в країні, знає про зміни, що відбуваються у місті, слідкує за подіями сьогодення і на все має свою небайдужу, мудру думку. Ми запитали у Ганни Василівни про її фронтових подруг, з якими вона все життя листується. Її відповідь нас потішила, усі чотири подруги живі, але їх здоровя суттєво погіршилося. Пожалкувала Ганна Василівна про те, що так і не відбулася її зустріч з Л.Б. Полницькою, яка мешкає у Сєверодонецьку, хоча на неї вони з товаришкою сподівалися декілька останніх років.
Вже наступного дня на телеканалі ІРТА зранку йшли 5-тихвилинні ролики про ветеранів Луганщини і в одному з сюжетів було показано Любов Борисівну Полницьку. В руках жінка тримала фронтове фото нашої землячки та ще двох подруг і розповідала про складні, важкі шляхи війни, які вони долала разом.
Вже у понеділок ми зателефонували Ганні Василівні і сповістили їй радісну звістку, а також пообіцяли спробувати зробити запис цього ролику, аби вона мала можливість на власні очі побачити свою подругу.
Наш кор.