Пишаємося нашим земляком

У березні цього року виповнилося 98 років від дня народження нашого земляка Маласая Віталія Павловича. На превеликий жаль, — і 69 років з дня його трагічної загибелі.

Народився Віталій Павлович 21 березня 1913 року в місті Сватове. В 1929-му закінчив залізничну семирічку і вступив до училища при паровозоремонтному заводі станції Ізюм Харківської області. Після закінчення училища в 1931 році В.П. Маласай працював слюсарем на тому ж заводі. Потім — в депо станції Іннокентіївська Забайкальської залізниці, помічником машиніста станції Сватове, а у травні-серпні 1934-го — геодезистом на станції Левшино Пермської залізниці.

В 1934 році В. Маласай вступає до Ленінградського економічного інституту, а у 1935 році переводиться до Гідрографічного інституту головного північного морехідного шляху, який закінчив у 1940 році, здобувши спеціальність інженера-гідрографа. Цього ж року був направлений на роботу до Гідрографічного управління головного північного морського шляху. Згодом Віталія Павловича перевели на посаду старшого гідрографа Анабарського лоцмейстерства.

Ще студентом Віталій Маласай під час практики познайомився з суворою Арктикою, полюбив її. Коли він закінчував інститут, директор — відомий полярник В.П. Мелешко та професор Б.М. Яновський писали у характеристиці Маласая: «До виробничої практики ставився добре. Може бути рекомендований на заміщення вакансії інженера-гідрографа з нахилом до топографії і геодезії».

Перед Великою Вітчизняною війною В. Маласая, який здобув деякий виробничий досвід, призначили в Алабарське лоцмейстерство. Довірена йому ділянка траси Північного морського шляху працювала безупинно. Мало того, Віталій Павлович картографував зовсім не досліджену до нього річку. Ось саме тоді з легкої руки першопрохідців Анабара і стали називати один з найскладніших перекатів річки іменем Маласая.

У 1942 році експедиція під керівництвом відомого полярника Баронова досліджувала мис Хорго. До її складу входив і В.П. Маласай. Так трапилося, що разом з робітником Маласай відстав від групи. А перехід через Бут-Хая був дуже тяжким. Віталій Павлович розумів, що удвох їм не дійти, і, віддавши всі запаси харчів робітникові, сам залишився...

На пошуки Маласая вирушила пошукова група, але його не знайшли. Але знайшли слід від нарт і вирішили, що дослідник добрався до групи самотужки. Коли зрозуміли помилку — було вже пізно. Віталія Павловича знайшли мертвим. Загинув він від холоду і голоду. А було йому лише 29 років.

За одностайним рішенням дослідників мис на острові Нансена, який входить до архипелагу Землі Франца-Йосифа, був названий ім’ям нашого земляка.

Сватівчани завжди пам’ятатимуть Віталія Павловича Маласая, чиє ім’я є на карті Земної кулі.