Шановні друзі!
Те, про що так багато і наполегливо писав Кривоніс С.І. та представники Партії регіонів в комунальній газеті «НС», а саме про прихід фашистів - збулося! Так сталось, що «коричнева чума» прийшла не з заходу, а зі сходу.
9 березня 2014 року все людство шанувало память великого українського поета Т.Г. Шевченка. Разом з небайдужими сватівчанами - патріотами прибув на святкування до м. Луганськ і я. Захід відбувався в центрі міста, біля памятника Кобзарю, при цьому ніяких партійних прапорів, лише державні. Приблизно 300-500 мирно налаштованих, доброзичливих та освічених людей відзначали свято. Дівчинка 10 років читала Тарасові вірші. Потім миловидна жіночка почала грати на бандурі і раптом, не очікувано, позаду з криком та матюками на нас почала насуватись орда проросійсько – налаштованих молодчиків. З криками «Росія» вони почали штовхати та бити палицями і кулаками всіх без розбору.
Удари сипалися на жінок, стариків, били тих, у кого на одязі були жовто-блакитні стрічки. Заклики заспокоїтися не сприймалися і викликали ще більшу агресію нападників. Почалася штовханина та бійки, в повітрі стояв стійкий запах алкоголю. За лічені секунди нападники під червоними та російськими стягами підбігли до памятника Шевченку, і, викрикуючи лозунги з чітко вираженим російським акцентом, з матюками стали ногами розбивати та розкидати корзини з квітами, розірвали державні прапори. Далі, з «победоносными криками рвонули» до обласної адміністрації.
Невеликі міліцейські сили не змогли завадити нападникам. На приміщені адміністрації було знято державний прапор і під радісні вигуки «Росія» було піднято прапор сусідньої держави. Після цих дій з натовпу відділилось та вишукалось приблизно 15 чоловіків, одягнутих в чорну одежу, в руках тримали палки, а у декого була і зброя.
Серед нападників були і представники козацтва. Депутат обласної ради від Партії регіонів Клінчаєв почав давати телеканалам «переможне» інтервю. Ми намагались поговорити з тими, хто напав на мирне святкування, але всі наші спроби не мали результату - в їхніх очах була немотивована ненависть, з вуст лунала брудна лайка і бажання все нищити навколо себе. Самі ж вони виказували лише один аргумент: Росія і все. Привернула увагу жіночка невизначеного віку, з порізаними на руках венами та червоним прапором, яка ходила і кричала: «Росія».
Біль в душі та ком в горлі й досі, від розуміння того, що ми, сильні та дорослі чоловіки, не змогли захистити своїх жінок, дітей, стариків, свою країну від нападу. На своїй рідній землі вимушені терпіти зневагу до всього українського. Повертались всі у пригніченому стані. Відповіді, як так сталось, що через 23 роки незалежності вимушені терпіти таке приниження, не знайшлось. Кожен давав свою оцінку, зійшлись в одному, що нам, мешканцям сходу, ще дуже далеко до патріотів із західної України. Це тільки у нас директор школи, тримаючи в руках вірші Т. Шевченка, протестуючих студентів називає злочинцями.
Це тільки у нас голова РДА, не ховаючись і не соромлячись, сподівається на «російську допомогу». Це у нас державна посадова особа називає українців «бендеровцями». Це в нашій районній газеті постійно розбурхується протистояння між мешканцями сходу та заходу. Нас лякали «натовським сапогом», а прийшов «сапог російський».
Приниження відбулось не з боку «натовців», а з боку «дружнього, братського» народу. На превеликий жаль, в патріотичному ставленні наша область ще не проявила себе. В той же час твердо заявили про єдність України Харківська, Одеська, Херсонська, Дніпропетровська, Запоріжська області.
Вкотре звертаюсь до патріотичних сил району та міста про обєднання заради майбутнього нашої держави та наших дітей.
Ось так ми відсвяткували день народження Тараса, а висновки, шановні земляки, робіть самі. Бажаю всім щастя та здоровя. Слава Україні!
Секретар міської ради О. Звягольский