День волейболу. Саме під таким гаслом пройшов черговий Турнір, організований Міським клубом культури та дозвілля під патронатом Сватівської міської ради, та присвячений памяті сватівчанина - волейболіста Олександра Шепеля. Турнір був заснований у 2004 році з ініціативи міського голови Є.В. Рибалка, і вже 10 років збирає на волейбольному майданчику любителів цього виду спорту, так само як і серед глядачів ветеранів волейболу, всіх сватівчан, не байдужих до спорту.
Турнір імені підполковника А. Шепеля вже давно вийшов за рамки міського, тому що 15 лютого на змаганнях були представлені не тільки сватівські команди, а й волейболісти з Білокуракіно, Троїцька, Лисичанська, Рубіжного. Вік гравців не мав принципового значення, тому на майданчику грали як досвідчені гравці (ветерани спорту), так і зовсім молоді любителі волейболу.
Під час офіційного відкриття турніру виступив Сватівський міський голова Євген Рибалко, який сказав, що сватівська хлібосольна земля рада вітати спортсменів з інших міст, що депутатський корпус міськради приділяє багато уваги розвитку фізкультури і спорту в місті, прикладом чого можна назвати зміцнення матеріально-технічної бази клубу, поступове відновлення стадіону, відкриття нових спортивних гуртків, будівництво майданчиків, спрямованих на залучення більшої кількості сватівчан, а особливо молоді, до занять фізкультурою і спортом. Також Євген Вікторович наголосив, що депутати міської ради ухвалили Програму «Здоровя сватівчан», метою якої є залучення до занять спортом якомога більшої кількості жителів міста та пропаганду здорового способу життя. С.М. Ковальов виступив від імені депутатів міськради і наголосив, що в рамках міської Програми розробляються заходи щодо підвищення фізичної активності громадян, планується створення клубу довгожителів «100 років» та Благодійного фонду «Здоровя сватівчан». Сергій Миколайович від імені підприємців та агроформувань презентував до фонду символічну суму в 1000 грн, що доповнила призовий фонд змагань.
Під час офіційної частини побажали успіхів спортсменам В.А. Шепель (батько підполковника О. Шепеля) та В.Я. Сайфутдінов (перший тренер Олександра).
Честь підняття прапорів України та м. Сватове була надана капітанам команд-учасниць.
Самі команди були поділені на дві підгрупи, і вже за результатами ігор у підгрупах команди, які зайняли перше і друге місця, билися у фіналі. На жаль, команда міської ради, яку представляли ветерани спорту, не вийшла у фінальне коло змагань, як і команда Сватівської школи-інтернату. Волейболісти Сватівського заводу експериментального лиття теж не витримали конкуренції. Тобто всі сватівські команди залишилися поза зоною боротьби за призові місця.
Спостерігаючи за грою волейболістів, відчувалася недостатня технічна підготовка гравців, хоча потенціал у кожної команди був. Іноді команда (як наприклад гравці з Рубіжного), за високими ростовими та професійним параметрами, поступалася суперникам з більш злагодженою грою. Це черговий раз доводить, що волейбол - гра командна, і всі шість гравців повинні виступати як єдине ціле, аби досягти заповітної мети - перемоги. У проведеному турнірі більш злагодженою і сильною виявилися волейболісти з Білокуракіно. Другими були гравці з Троїцька, а третіми - Лисичанського педагогічного коледжу. Переможці та призери були нагороджені грамотами та медалями, а Кубок другий рік поспіль поїхав до Білокуракіно. Кращим гравцем змагань визнано Антона Полякова (м. Лисичанськ).
Під час нагородження команда-переможниця також отримала грошову винагороду в сумі 1000 гривень, а торгова марка «Здорові продукти Сватівщини» презентувала учасникам ігор екологічну продукцію власного виробництва – хліб на хмелю та органічне борошно.
Прокоментувати професійний рівень команд і проведення самих ігор ми попросили ветерана спорту.
В.І. Пономарьов, пристрасний фанат волейболу: «За 10 років проведення даного турніру я не пропустив жодної гри. Дуже шкода, що не була представлена команда молодіжної збірної нашого міста. Адже раніше Сватове «гриміло» на всіх обласних волейбольних змаганнях у різних вікових категоріях. Я вважаю, що сьогодні проводиться недостатня робота з пропаганди цього виду спорту в школах. Дітей треба залучати не тільки в спортивні секції, а й організовувати походи на подібні змагання, де почуття суперництва захоплює і стимулює будь-якого підлітка на випробування власних сил і можливостей. І що ми бачимо. Серед глядачів турніру практично немає школярів. Чому? Може це недоробка всіх педагогів, які повинні організовувати присутність дітей на подібних заходах. Відвідування таких ігор - це найкраща спортивна реклама».
Від себе хочу додати. Майже всі іногородні команди приїхали без своїх тренерів. Це наводить на думку, що вони взагалі тренуються самі, без будь-якої допомоги, що не йде на користь грі. Багато команд мають яскравих гравців, але в той же час немає злагодженості в їхніх діях, тому що немає координатора - тренера. На мою особисту думку, сама держава сьогодні мало уваги приділяє розвитку фізичної культури в Україні, недостатньо фінансується розвиток дитячих та юнацьких спортивних шкіл та створення нових спортивних майданчиків (особливо у сільській місцевості), що є майбутньою базою для розвитку професійного спорту в країні. Також в Україні не достатньо підтримується розвиток професійних спортсменів та тренерського складу, а згадують про них тільки за півроку до початку наступної олімпіади. Тому стає прикро, коли українці виборюють золоті нагороди для інших країн, як на сочинській олімпіаді.
Як зазначено в законі “Про фізичну культуру і спорт”, сьогодні пріоритетом має стати фізкультура і масовий спорт. Тоді спорт вищих досягнень отримає потужну опору у вигляді масового руху, а країна – здорових громадян.
На фото: переможці турніру
Підготувала О. Найдьонова